Читаємо вголос

 Вірш Тамари Коломієць "Диваки" читає Вероніка Біла

ДИВАКИ 

Був за морями витівник 
На прізвисько Рогеллі. 
До меду брав собі часник, 
До перцю — карамелі. 
Завжди по вулиці гуляв 
Він догори ногами, 
Собак на стежці поціляв 
Смачними пирогами. 
А за горами був дивак 
На прізвисько Рогатті. 
Він задкував, неначе рак, 
По сінях і по хаті. 
Як спав — на ліжко ноги клав, 
А голову — під ліжко. 
Квиток на поїзд купував, 
А йшов по рейках пішки. 
І ось зустрілись на торжку 
Рогеллі і Рогатті. 
Один з них верхи на дрючку, 
А другий — на лопаті. 
Обоє задом наперед 
І догори ногами. 
Обоє мали в сітях мед 
Ще й бутлі з пирогами. 
Сказав Рогеллі: — От  дивак! 
Звідкіль такий узявся? 
Сказав Рогатті: 
— Бачить всяк, 
Що я не в тебе вдався! 
— Ха-ха! — 
Рогеллі реготав. 
— Хо-хо! — 
Рогатті з нього. 
І весь народ аж присідав 
Од реготу гучного. 
Ото дива! Ото дива! 
Од сміху впало небо! 
Що, що? 
Такого не бува? 
Не вірите — не треба!