Біжучий рядок

"Всі хороші книги схожі в одному: коли ви дочитаєте до кінця, вам здається, що все це трапилося з вами, і так воно назавжди при вас і залишиться". Е. Хемінгуей

пʼятниця, 27 березня 2015 р.

Подарунок від видавництва "ВЕСЕЛКА" 
До Міжнародного дня рідної мови видавництво «Веселка» дарувало книжки серії «Урок літератури» школам, дитячим бібліотекам та бібліотекам навчальних закладів!
Ми також отримали свій подарунок! За що щиро вдячні нашим книжковим меценатам!
В серії - біографії українських класиків (Маркіяна Шашкевича, Івана Франка, Лесі Українки, Марка Черемшини, Володимира Самойленка, Ліни Костенко, Івана Карпенка-Карого, Володимира Підпалого, Б-І Антонича, Івана Котляревського, Дмитра Павличка, Олеся Гончара, Василя Симоненка), зарубіжних авторів (Джорджа Байрона, Оноре де Бальзака, Йоганна-Вольфганга Гете, Вальтера Скотта, Данте Аліг'эрі, Вільяма Шекспіра, Есхіла, Софокла, Евріпіда, Арістофана, Менандра і Плавта), історичних діячів (Володимира Винниченка, Ярослава Мудрого).

Чекаємо всіх бажаючих ознайомитись з новими помічниками в підготовці до рефератів в нашому читальному залі.

понеділок, 23 березня 2015 р.

Привітання з Тижнем дитячого читання

субота, 21 березня 2015 р.

Всесвітній день поезії з Грицьком Бойко

Друже, чи любиш ти поезію? На це питання учасники "Солодких читань" можуть голосно ствердити  "Так!" Веселі пригоди читали наші гуртківці сьогодні на заняттях. Покатувались від хохоту, розігруючи по ролях віршовані ісіторії про подряпаного Тимка, Надю з булкою, бабусю з онуком чи невдаху актора.

Вивчили кілька крилатих висловів. А скільки ти, друже, знайдеш крилатих фраз в віршику?

ОТ ТАКИЙ У МЕНЕ НІС
Не горбатий, не кирпатий,—
Я звичайний маю ніс.
Та мені він так багато
Неприємностей приніс.
Де я тільки не буваю,
Що я тільки не роблю,—
Через ніс отой страждаю,
Різні прикрощі терплю.

Отакий у мене ніс:
Через нього — все навкіс!  
              
До сніданку мама й тато
Починають умовляти:
— Випий, золотко, хоч трошки
Жиру риб’ячого з ложки! —
Я, звичайно, не мовчу,—
Відвертаюсь і кричу...
А вони до мене: — Просим!
І чого ти крутиш носом?

Отакий у мене ніс:
Через нього — все навкіс! 

Все привіз мені мій брат:
Безкозирку, і бушлат,
І тільняшку, і штани
Отакої ширини!
Разом з братом я крокую,
Промовляю: — Раз, два, три! —
Та спіткнувся... Раптом чую:
— Носа вгору не дери!

Отакий у мене ніс:
Через нього — все навкіс! 

По сніжку біжать санчата:
Будем з гірки ми з’їжджати.
От і гірка, ми рядком
На санчатах із Рябком
Полетіли, покотились
І... в заметі опинились.
А дружків аж сміх бере:
— Гляньте! Носом він оре!

Отакий у мене ніс:
Через нього — все навкіс! 

Дав я Петрикові м’яч,
А тепер мені — хоч плач:
Він м’яча не повертає
І щодня мене питає:
— Хочеш? Завтра поверну! —
І отак — усю весну...
Мама каже: — То, виходить,
Він тебе за носа водить?

Отакий у мене ніс:
Через нього — все навкіс!

Взяв я вудку і — до річки,
З братом сів на бережку.
Та не ловляться плотвички,
Не тріпочуть на гачку.
Я нічого не спіймав,
Біля вудки задрімав.
Тут почув я голос брата:
— Щось ти носом став клювати!

Отакий у мене ніс:
Через нього — все навкіс!

Ось дідусь струга кілок.—
Робить вулик для бджілок.
Я підказую йому:
Що до чого, як, чому...
А дідусь мені ласкаво:
— Йди до саду, погуляй...
Як не знаєш добре справи,
Свого носа не встромляй!

Отакий у мене ніс:
Через нього — все навкіс!

Я образився до сліз:
— Ну і дався вам мій ніс!
Не ступив ніде ні кроку,
Щоб із ним не мав мороку.
Я терплю від нього й досі... —
А дідусь: — Не треба сліз!
Зарубай собі на носі, 
Що не винен в цьому ніс! 

А що до чаю в нас були солодкі камінчики-драже, то й на майстерці ми розписували камінці з самого Чорного моря. В кого вийшла бджілка, в кого сонечко чи песик, а хтось побачив в своєму камінчику пінгвіна.



Чекаємо тебе на наступних заняттях!

четвер, 19 березня 2015 р.

Поетичний марафон з нагоди 85-ої річниці
Ліни Костенко
Дніпро. Площа Героїв Майдану.
Вірші читали студенти і випускники театрального коледжу, курсант військового училища, воїн, який лікується у нас в госпіталі, дівчинка-бард, викладачі історії з університету, художні керівники і режисери театрів, дитячі бібліотекарі...
В кожного своя Ліна Костенко. Але якщо зібрати все різноманіття віршів, то вийде вистраждане:
"Ми воїни. Не ледарі. Не лежні.
І наше діло праведне й святе.
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те..."
Наші бібліотекарі під час поетичного  марафону

середа, 18 березня 2015 р.

Звичайнісіньке диво
Бібліотека - не школа, але свої уроки по вихідним у нас проходять. Хочеш дізнатись, як стати справжньою феєю? Запрошуємо до школи магів і чарівників.
В цьому нам допоможе КНИГА!
Недільні заняття були присвячені мистецтву відтворення старовинних рецептів. Для цього потрібен побитий часом папір, зникаючі чорнила ...і фантазія. Винайшли рецепт балакучості ("Балакуди звичайної"). Але вголос його читати ніхто не наважився, бо в того, хто відтворить рецепт вголос, рот не закриватиметься ні на хвилину. А рецепт-протиотрута ("Замовкання миттєве") виявився безнадійно втраченим, бо на місці важливих інгрідієнтів невблаганний час вигриз діру.

Отримали домашнє завдання: вичаклувати сонячний промінчик.

понеділок, 9 березня 2015 р.

"Заповіт" Анімовані картини Т. Г. Шевченка.

"НЕ ЗАБУДЬТЕ ПОМ'ЯНУТИ..."

неділя, 8 березня 2015 р.

Проба пера
Пушкін написав свої перші вірші французькою мовою в віці 5 років.
Вольфганг Амадей Моцарт записав свій перший концерт в 4 роки, а в 6 вже виступав при королівському дворі.
Блез Паскаль розробив теорему Паскаля в 16 років.
А в якому віці ви створили свій перший шедевр?
Свою книгу про бабу Ягу наш читач Гліб Шатохін написав в п'ять з половиною років.
І хоча "Солодкі читання" були присвячені творчості Тараса Шевченка - поета і художника, і ми малювали ілюстрації до своїх улюблених книг, Гліб лишився вірним своїм переконанням: "Книга має бути НАПИСАНА!"
 Назва
 Сторінка 1
  Сторінка 2
Сторінка 3.........

пʼятниця, 6 березня 2015 р.

188 років Леоніду Івановичу Глібову
великому педагогу, письменнику, видавцю і громадському діячеві
5 березня 1827 р. - 10 листопада 1893 р.)


Малюнок Юрка Журавля ("OT VINTA")


ЖУРБА
Стоїть  гора  високая,  
Попід  горою  гай,  
Зелений  гай,  густесенький,  
Неначе  справді  рай.  

Під  гаєм  в'ється  річенька,  
Як  скло  вона  блищить;  
Долиною  зеленою  
Кудись  вона  біжить.  

Край  берега,  у  затишку,  
Прив'язані  човни;  
А  три  верби  схилилися,  
Мов  журяться  вони,  

Що  пройде  любе  літечко,  
Повіють  холода,  
Осиплеться  їх  листячко,  
І  понесе  вода.  

Журюся  й  я  над  річкою…  
Біжить  вона,  шумить,  
А  в  мене  бідне  серденько  
І  мліє,  і  болить.  

Ой  річечко,  голубонько!  
Як  хвилечки  твої  —  
Пробігли  дні  щасливії  
І  радощі  мої…  

До  тебе,  люба  річенько,  
Ще  вернеться  весна;  
А  молодість  не  вернеться,  
Не  вернеться  вона!..  

Стоїть  гора  високая,  
Зелений  гай  шумить;  
Пташки  співають  голосно,  
І  річечка  блищить.  

Як  хороше,  як  весело  
На  білім  світі  жить!..  
Чого  ж  у  мене  серденько  
І  мліє,  і  болить!  

Болить  воно  та  журиться,  
Що  вернеться  весна,  
А  молодість…  не  вернеться,  
Не  вернеться  вона!..  
1859  

середа, 4 березня 2015 р.


200 років з Дня народження автора мелодії гімну нашої держави "Ще не вмерла України" Михайла Вербицького

Гімн України є повністю унікальним твором, бо написаний церковним композитором. Вербицький надав музиці типових рис церковного славільного розспіву. В жодному з гімнів світу немає більше розспівування складів на різних звуках. Всі інші рублять кожен склад конкретним звуком. І тільки в українському - від церковної (отже великодуховної) традиції - розспівування багатьох складів на різних звуках - як своєрідна osanna Україні і Богові.
(В. В. Сильвестров - видатний сучасний український композитор і філософ)


Гімн України

Ще не вмерла України ні слава, ні воля,
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб'ється, згомонить степами,
України слава стане поміж ворогами.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду. 


Слова: Павла Чубинського
Музика: Михайла Вербицького