Біжучий рядок

"Всі хороші книги схожі в одному: коли ви дочитаєте до кінця, вам здається, що все це трапилося з вами, і так воно назавжди при вас і залишиться". Е. Хемінгуей

четвер, 30 серпня 2018 р.

А як Ти провів літо?
- Повторюємо день і ніч
найважливішу в світі річ:
НЕ ТРЕБА дітям дозволяти
до телевізора сідати.
Цю штуку хай би взагалі
не знали дітлахи малі.
По всіх світах, з самого рана
вони сидять біля екрана
і не відходять до півночі,
аж їм на лобі лізуть очі.
(Ми якось у одній з кімнаток
знайшли таких очей десяток. )
Сидять незмигно і статично,
неначе в трансі гіпнотичнім,
сидять, неначе наркомани,
і всотують теледурмани.
Вони стають, звичайно, милі - 
такі чемненьки, неспесиві,
не б'ються і не бешкетують,
вас не чіпають, не дратують,
так все снодійно і похвально...
І це по-вашому нормально?
Чи знають татусі та мами,
що робить телек з дітлахами?
У ГОЛОВІ СТАЄ В НИХ ПУСТО!
ГНИЄ УЯВА, МОВ КАПУСТА!
УСІ ЗНИКАЮТЬ ПОЧУТТЯ
Й ТАКЕ ТУПЕ СТАЄ ДИТЯ,
ЩО НЕ СПРИЙМАЄ ЧАРІВНІ
КАЗКИ, ФАНТАЗІЇ Й ПІСНІ!
А МОЗОК, ЯК ШВЕЙЦАРСЬКИЙ СИР,
У МОЗКУ ТІМ - МІЛЬЙОНИ ДІР...
ПОРОЖНІ ОЧІ, ЗГАСЛИЙ ЗІР!
"Гаразд, - ви скажете, - ми згодні
екран розбити хоч сьогодні,
та як ми будем розважати
своїх дітей? Чим забавляти?.."
У відповідь спитаєм вас:
"А що робили діти в час,
коли потвор цих не було?
Що втіху й радість їм несло?"
Забули вже? Вам нагадати?
Ми ладні по складах сказати:
ВО-НИ... ЧИ-ТА-ЛИ... КНИ-ЖЕЧ-КИ!
Байки ЧИТАЛИ, казочки,
Історії ЧИТАЛИ різні,
ЧИТАЛИ зранку і допізна!
В дитячій скрізь книжки стояли,
і на підлозі теж лежали!
І на столі, і біля ліжка
дітей чекала гарна книжка!
Казки чарівні, фантастичні,
дракони в них, кити незвичні,
пірати, острови скарбів,
принцеси з чарівних країв,
розбійники і кораблі,
слони, цигани, королі.
І людожери на вогні
готують щось у казані.
(Як пахне! Що це - з кмином юшка?
Та ні, це хлопчик-нечемнушка!)
Аж перехоплювало дух
від тих книжок...Ось Вінні-Пух,
он Білосніжка йде по лісу...
Ось Гулівер веде Алісу
у Дивосвіт, і прямо тут
до них підходить лілпут.
Ген Королева виглядає,
чи знайде Герда свого Кая...
Таке, готуючись до сну,
читали діти в давнину!..
Тому вас хочемо благати -
той ящик - викиньте із хати!
Вночі! Дитя щоб і не знало,
що телевізора не стало!
Як бути вам з пустим кутком?
Зробіть полицю, і рядком
заставте ви її книжками!
Хай діти тупають ногами,
хай вередують певний час,
за ноги хай кусають вас -
не бійтеся, за тиждень-два
прочиститься їм голова,
і диво станеться - овва!
Не знаючи, що їм робити,
потягнуться до книжки діти.
Ще тиждень-два - і відірвати
від книг не зможе й рідна мати!
Читання знову стане в моді
і буде їм збагнути годі,
чим вабило оте залізо,
що називали телевізор!
І будуть дуже вдячні діти,
що ви таке змогли зробити. 
Переклад Віктора Морозова, за редакцією Олекси Негребецького й Івана Малковича)