3-5 вересня на Фестивальному причалі Дніпра пройшов IV книжковий фестиваль "Book Space Fest".
На Фестивальному причалі достатньо місця, щоб у великих павільйонах придбати найновіші книги, послухати лекції, взяти участь в дискусіях, поспілкуватися з письменниками, експертами. Цей фестиваль цікавий ті тільки для тих, хто живе літературою, а й для всіх українців.

Book Space Fest - це про інновації у видавничій справі, нові формати, нові можливості. 

Одна з дискусій фестивалю

 До дня народження Галини Малик "Лінгвістичні смаколики" створили захопливий фото-квест за книгою "Незвичайні пригоди Алі".

Герої популярної трилогії «Незвичайні пригоди Алі», яку написала улюблена казкарка української малечі Галина Малик, допоможуть тобі зрозуміти, що все-все на світі залежить від кожного з нас.

А найбільше від нас залежить наше майбутнє! І тому дуже важливо доводити усі справи до кінця і, подібно до дівчинки Алі, відважно боротися з брехливими обіцянками-цяцянками та іншими сяк-таками. Адже через невиконані обіцянки наше майбутнє може перетворитися на мильну бульбашку...

"Незвичайні пригоди Алі" - це надзвичайно захоплива та цікава історія про дівчинку Алю, яка ніколи нічого не могла довести до кінця, завжди починала і не завершувала, і це стосувалось навіть домашнього завдання. Але одного дня все змінюється і перевертається із ніг на голову, коли Аля потрапляє у чарівну країну  Недоладію. І саме у цій країні Аля зрозуміла, що всі справи потрібно доводити до кінця, дані обіцянки також потрібно виконувати і домашнє завдання теж робити до кінця. Як часто у нашому житті таке буває, що ми не можемо ніяк доробити якусь справу, почнемо читати книгу і відкладаємо, потім лінуємось її дочитати. Тому книга показує нам зі сторони, чому потрібно доробляти все до кінця.

Якщо ти, друже, прочитав цю історію, ти з легкістю зможеш дати відповіді на завдання квесту:

 Чи знаєте ви, що таке  віммельбух?

Віммельбух (Wimmelbuch  - «ілюстрована книга-головоломка») - це комікс великого формату з яскравими, максимально деталізованими ілюстраціями.

Головна особливість віммельбуха в тому, що в ньому майже немає тексту. Це дозволяє читачу самостійно вигадувати події, що відбуваються на сторінках. Вона розвиває фантазію і вчить розуміти поведінку інших.

З героями книг-коміксів відбуваються цікаві і забавні події протягом дня, місяця, року. І це дає можливість кожен раз по-новому «читати» картинки і придумувати нові історії.

Родоначальниками жанру віммельбухов можна вважати фламандських художників Пітера Брейгеля-старшого і Ієроніма Босха , відомих своїми деталізованими картинами. Перші книжки для розглядання почали з'являтися в кінці 1960-х років.

Отже віммельбухи:

• яскраві;
• мало тексту;
• насичені ілюстраціями;
• знайомлять з навколишнім світом;
• стимулюють мова, уява, мислення;
• розвивають почуття гумору;
• повністю задіяний весь простір сторінки або розвороту;
• сюжет придумується читачем або читачами при розгляданні;
• можливість щоразу придумувати нові історії, сюжетні лінії;
• героїв легко впізнати.

Шлях до гори.
Історія одного з найбільш гостросюжетних поховань.

160 років тому помер Тарас Григорович Шевченко. Похований був тимчасово в Петербурзі на Смоленському цвинтарі. Українська громада вирішила перепоховати його в Україні. А художниця Наталка Гайда намалювала історичний комікс.

https://texty.org.ua/articles/103111/shlyah-do-hory-istoriya-odnyh-z-najbilsh-hostrosyuzhetnyh-pohoron-160-rokiv-tomu-pomer-taras-shevchenko/?src=main

Друже, пропонуємо Тобі пройти пізнавальний тест "Три неправдиві факти з біографії Тараса Шевченка". Це чудова можливість перевірити свої знання.

 https://mamabook.com.ua/onlinetest/test-viznachte-3-nepravdivi-fakti-z-biografii-tarasa-shevchenka/

 До Всесвітнього Дня письменника

Сподіваємося, Ти, друже, легко впізнаєш цих діячів літератури і культури. Більше - за посиланням на сайті Юрка Журавля: http://bit.ly/3g1p7io

Сьогодні в Україні та світі відзначають 150 років з дня народження Лесі Українки.

Її шанують і за межами України, про що свідчить вшанування її пам'яті у пам'ятниках і назвах вулиць. Пам’ятники Лесі є в різних країнах - в Грузії (Сурамі, Телаві), Канаді (Вінніпег, Саскатун, Торонто) і в США (Клівленд), а також в багатьох містах по всьому світі.

Перший закордонний пам’ятник Лесі Українці встановлений у 1952 р. в грузинському містечку Сурамі, де вона відійшла у засвіти.

У цьому місті є вулиця імені Лесі Українки, також її іменем названі місцева школа та є присвячений їй музей-бібліотека.

 «Якби я не була українкою, то хотіла б бути грузинкою», – казала Леся Українка, яка захоплювалася мужністю грузинського народу.

Також вона жила в містечку Телаві у 1909—1910 роках і написала там твори "Камінний господар" та "Руфін і Прісцілла".

Останні роки свого життя Леся Українка жила в різних грузинських містах, а її життєвий шлях обірвався у 1913 році в грузинському селищі Сурамі.

Пам'ятник Лесі Українці у столиці канадської провінції Онтаріо місті Торонто – це один з перших канадських пам’ятників українській поетесі. Споруджений він всередині жовтня 1975 року на кошти української діаспори. Знаходиться в одному з живописних районів міста, який є історичним осередком проживання української громади Торонто. 

Пам'ятник Лесі Українці у Торонто, Канада - відкритий 19 жовтня 1975 р. зусиллями української діаспори. Скульптор - Михайло Черешньовський, автор подібного монумента Лесі в Клівленді, США.

Написи англійською та українською: «Хто визволиться сам, той буде вільний, хто визволить кого, в неволю візьме». «Леся Українка. Найвидатніша українська поетеса»

Клівленд, США.

На фото біля пам’ятника у Клівленді – автор обох скульптур, американський скульптор українського походження Михайло Черешньовський.

Союз українок Америки (СУА) у Клівленді -  ця організація, що у вересні 1961 р. опікувалася відкриттям монумента Лесі Українці.

 

Пам'ятник встановлено з нагоди 90-річчя від дня її народження. 

Відкрили його на терені Українського культурного парку Клівленда, який було створено 1940 р. і який є власністю міста.

Урочисте відкриття пам’ятника провадив активний український громадський діяч О. Малицький. Навколо монументу зібралася молодь, згуртована в таких організаціях, як Об’єднання демократичної української молоді (ОДУМ), Спілка української молоді (СУМ), український ПЛАСТ. І поруч, і трохи далі — тисячі громадян різного віку, вихідців з різних частин соборної України. З такої величавої нагоди багато хто прийшов в українських національних строях. Зараз біля пам'ятника проходять числені культурні заходи української спільноти Америки.

В день ювілею Лесі Українки розповімо вам, що поєднує ім'я поетеси з Українським скавтингом - Пластом.

В кожного юнацького куреня (групи дітей 12-18 років) або куреня дорослих пластунів (віком від 18 років) є свій патрон/патронеса - особа з героїчного минулого нашого народу, яка вплинула на хід історії.

"Леся Українка – найбільш улюблена патронеса дівочих куренів у Пласті. Сімнадцять куренів юначок обрали її ім’я для назви своїх самовиховних частин. Загалом за сто років в різних куренях «Українок» вросли тисячі активних пластунок.

В еміграції перший дівочий курінь, який діяв при українській гімназії в Празі, обрав патронесою Лесю Українку (прапор куреня – на фото, зберігається у НІМУ).

Сьогодні в світі діє (або донедавна діяли) шість пластових куренів юначок ім. Лесі Українки. Перші дівочі курені у США і Аргентині, які отримали 2-ге порядкове число, у Нью-Йорку і Буенос-Айресі. В Канаді - 4-й курінь у Торонто. В Австралії пластунки організували одразу два курені: 6-й в Аделаїді і 12-й у Сіднеї. Із відродженням Пласту в Україні ім’я Лесі Ураїнки носить 6-й курінь у Львові.

Окрім цього літературна спадщина Лесі Українки зафіксована в назвах двок куренів волонтерок (старших пластунок) у Пласті – «Ті, що греблі рвуть» (курінь старших пластунок, сторений ще у 1926 році) і «Лісові Мавки».

Племінник Лесі - Юрій Косач - виріс у 1-му курені юнаків у Львові в 1920-х роках. Перші свої твори почав публікувати у пластових виданнях. Якби Леся не померла у 1913 році, упевнений, стала би членом Пласту, як це зробило багато її друзів".

(історик Юрій Юзич)

Курінь "Лісові Мавки" біля пам'ятника Лесі Українки в Торонто, Канада

4 лютого - 85 років Борису Миколайовичу Мозолевському - видатному українському археологу, досліднику скіфської старовини,

науковцю і поету

Пройди тест на порталі "Дніпро Культура" - тест допоможе пригадати деякі факти біографії «першого археолога серед поетів і першого поета серед археологів» Бориса Миколайовича Мозолевського.

https://www.dnipro.libr.dp.ua/index.php?route=information%2Fproject&prj_id=892&fbclid=IwAR26JsbpdRFpYV0HhseAsE_aYJLlNmpaGFST-BRPWZpFwFdwR6IHiN_JpxQ

"Скіфський степ" (друге видання) - захоплююча і натхненна книга, яка розповідає про скіфський період історії України, про дослідження пам'яток археології тієї доби: курганів Чортомлик, Солоха, Куль-Оба, Товста Могила та ін.

Її автор - Борис Мозолевський  розумів душу степу, бачив його в нерозривному зв'язку давнини й сучасності. Мабуть, саме тому йому долею було призначено подарувати світові пектораль - шедевр скіфського золотарства. Ця знахідка з Товстої Могили змінила наше уявлення про той далекий і маловідомий світ.

Спробувати осягнути його ми можемо не лише через багаті ілюстрації, а й через поетичну добірку - власні вірші Бориса Мозолевського. Видання доповнене статтею "Знак Скіфії ",  в якій є своєрідний підсумок наукових та філософських пошуків ученого.

Друже, тобі цікаво дізнатися, як писали відомі письменники?

• Марк Твен обожнював писати в ліжку. За любов до комфорту його навіть прозвали «абсолютно горизонтальним автором». 

Для комфортної роботи Твен відкривав всі вікна і розташовувався в ліжку з аркушами паперу.

Письменник зловживав сигаретами, а для лікування безсоння вживав міцний алкоголь.

• Вірджинія Вулф писала щоранку по 2,5 години, стоячи за високим столом. Письменниця казала, що працюючи стоячи, вона могла оцінити свою роботу і з близької, і з далекої відстані.

• Чарльз Діккенс запорукою продуктивності вважав абсолютну тишу. В його кабінеті були подвійні двері для звукоізоляції. Предмети на робочому столі були розташовані у суворому порядку.

• Ернест Гемінгвей відрізнявся постійністю в кількості написаних слів. Він писав тільки 500 слів у день, після чого зупиняв роботу і продовжував наступного дня.

  20 справ, які варто зробити восени

Якою для вас є осінь? Зазвичай, у дорослих вона асоціюється не з кольоровою красою й затишними теплими вечорами, а з похолоданням, дощами та сірістю.

Однак сьогодні ми спробуємо переконати тебе в тому, що навіть у похмуру дощову погоду осінь може бути прекрасною. Пропонуємо  список 20 справ, які варто зробити цієї осені.

1. Зібрати та висушити осіннє листя

Назбирай в парку чи лісі якомога більше різних за кольором і формою осінніх листочків та принеси їх додому, щоб робити гербарії, букети, віночки, аплікації або навіть картини.

• 👆Цікава ідея! Вибери особливо красиві листочки, склади їх між сторінками паперу і заштрихуй по верхній сторінці кольоровими олівцями. Тоді листячко проявиться на папері.
• Можна також розфарбувати листочки фарбами й зробити ними відбитки в альбомі.
• 2. Разом з другом скласти осінню казку

    Не знаєш, з чого почати розповідь? Просто спробуйте вигадувати речення по черзі - і тоді казка поведе вас за собою.

    3. Назбирати повний кошик горішків, жолудів та каштанів

Горішками можна посмакувати й зробити запаси на зиму, а жолуді та каштани можна використовувати для сенсорної гри або осінніх поробок.

    4. Подивитися всією сім’єю добрий мультфільм

Чудова ідея для прохолодного осіннього вечора! А після перегляду можна влаштувати обговорення, смакуючи домашню випічку і гаряче какао.

    5. Зробити намисто з плодів горобини

Разом з мамою та друзями нанизувати яскраві ягоди на нитку, проколюючи їх голкою.

    6. Разом з батьками спекти шарлотку

Або будь-який інший пиріг з яблуками, сливами, грушами чи гарбузом.  Розкажіть, для чого потрібен кожен з інгредієнтів пирога, та поділіться власними кулінарними секретами.

    7. Влаштувати кемпінг у будинку

Поставте в кімнаті намет (або зробіть його власноруч із ковдри та стільців), покладіть туди спальні мішки або ковдри та подушки, і влаштуйте вечір душевних розмов. А казки, прочитані в наметі при світлі ліхтарика, стануть особливо чарівними.

    8. Погуляти під дощем

Одягайте яскраві гумові чоботи, дощовик (або беріть кольорову парасольку для настрою) — і мерщій гуляти під дощем та запускати кораблики з листочків у калюжах.

• 👆Цікава ідея! Зберіть вдома пакунок із різних предметів: папірці, дрібку різних круп, шматочки тканини. А на вулиці зіграйте у гру «тоне — не тоне», «розмокає — не розмокає». Перевіряти це у калюжі сподобається значно більше, ніж вдома.

 А ще неодмінно пострибайте по калюжах! І не переймайтеся через брудний одяг, адже його завжди можна випрати, а от спогади залишаться з вами назавжди!

    9. Зварити гарячий шоколад

Приготуйте теплі напої за улюбленими рецептами, щоб зігрітися після прогулянки вогкими осінніми вулицями.

    10. Провести наукові досліди та експерименти

 Адже інтерес до знань і науки виховується змалку. 

    11. Погуляти в лісі

Можна просто спостерігати за змінами природи, як листя змінює свій колір, чому одні птахи відлітають, а інші залишаються зимувати в наших краях. А можна пошукати ягоди і гриби (тільки будьте дуже уважні, аби не назбирати отруйних).

    👆Не забудьте взяти з собою термос з гарячим чаєм, канапки та декілька горішків для білочок.

• А спостерігати за природою потім можна продовжити вдома. Наприклад, обрати одне дерево поруч з вашою домівкою і щодня відзначати, які зміни з ним відбуваються.

    12. Зробити іграшки своїми руками

 Наразі в Інтернеті можна знайти багато ідей саморобних іграшок. Наприклад, можна створити милих звірят із старих рукавиць, рукавичок чи вовняних шкарпеток, пришити їм ґудзики-оченята. А потім з готовими іграшками влаштувати ляльковий театр.

    13. Підготуватися і весело провести святкову вечірку

 Можна зайнятися оформленням будинку, виготовленням костюмів та гарбузових монстриків. 

    14. Запустити повітряного змія

Восени на тлі яскраво-синього неба та строкатого листя він виглядатиме зовсім інакше. А головне — вітру восени предостатньо!

    15. Влаштувати театр тіней

З огляду на те, що восени рано темніє, пропонуємо цей недолік перетворити на перевагу. Направте світло настільної лампи на стіну і з допомогою рук творіть різні образи. Так можна розіграти цілу виставу. 

    16. Погратися в опалому листі

Побігати в опалому листячку й послухати, як воно шурхотить. Назбирати величезну купу листя і з розбігу пірнати в неї. 

• 👆А можна зробити незвичайну гру для друзів. Наприклад, намалювате величезний лабіринт листям (листочків має бути справді багато) і нехай дірузі шукають з нього вихід. Або просто підкидайте листячко вгору, роблячи різнокольоровий феєрверк.

    17. Разом прочитати книгу

Сходіть в книжковий магазин і виберіть книгу, яку будете разом читати, закутавшись у плед. Або ж почитайте книги, які у вас є вдома, наприклад, за ролями.

    18. Піти на майстер-клас

Коли на вулиці дощ і холод, а вдома сидіти набридло, можна сходити на цікавий майстер-клас. Зараз вибір є надзвичайно широким: кулінарні майстер-класи, з живопису, робототехніки, гончарства тощо. Просто обирайте той, що подобається найбільше, і вирушайте за новими враженнями та навичками.

    19. Зробити годівничку для птахів

З настанням холодів птахам, які залишаються зимувати, доводиться скрутно. Спробуйте змайструвати власноруч для них годівничку і повісити поблизу вашої домівки. А взимку під час прогулянок чи по дорозі до школи зможете підгодовувати пернатих друзів.

    20. Влаштувати сімейну фотосесію

Осінь — час для чудових сімейних фото.

    👆До речі, зовсім не обов’язково запрошувати для фотосесії професійного фотографа. Натомість скористайтеся таймером. Так ви будете відчувати себе комфортніше, і знімки вийдуть більш природними. А гарний настрій на такій фотосесії вам гарантовано.

Сподіваємося, ці поради  допоможуть весело та цікаво провести осінні місяці. 

 (від Марини Корольчук)

31 липня один з найвідоміших літературних персонажів - Гаррі Поттер святкує 40-й день народження.

 

Джоан Роулінг подарувала йому не тільки характер і зовнішність, але і власний день народження. Так 31 липня Роулінг виповнюється 55 років, а Гаррі відзначає 40-річний ювілей.

Сім фактів про книги та життя Гаррі Поттера

1. Роулінг записала назву факультетів на паперовому пакеті у літаку.

2. Гаррі Поттер і Рон Візлі офіційно так і не закінчили навчання в Гоґвортсі.

Після того як Волдеморт був убитий, ні Рон, ні Гаррі не захотіли повертатися в Гоґвортс і закінчувати навчання. Тільки Герміона захотіла скласти всі іспити й взяти участь у випускному. Однак все це не завадило хлопцям влаштуватися на роботу в Міністерство магії. Гаррі й Рон стали мракоборцями (борці з темною магією), а Герміона отримала пост у відділі

магічних законів.

3. Гаррі, Рон і Герміона з'явилися на картках від Шоколадних жаб.

За словами Джоан Роулінг, зоряний час для Рона Візлі був тоді, коли він побачив себе на картках від шоколадних жаб.

4. Гоґвортс - безкоштовна школа.

Коли в інтернеті розрахували приблизну вартість навчання в школі магії, Роулінг категорично спростувала те, що в Гоґвортсі беруть гроші за навчання. За її словами, саме Міністерство магії оплачує всі шкільні витрати.

5. До 11 років діти чарівників знаходяться на домашньому навчанні.

В силу "Статуту про секретність" чарівники до 11 років повинні виховуватися вдома, бо вважається, що до цього віку вони не можуть контролювати свою чарівну силу і звичайні люди можуть їх викрити.

6. Звичайні люди на місці Гоґвортсу бачать руїни.

Магли (звичайні люди) на місці чарівного замку бачать небезпечні руїни й знак "Не заходити, небезпечна зона".

7. У Гаррі Поттера у фільмах не зелені очі, як в книгах.

У книгах очі Гаррі описані як "яскраво-зелені", але у Редкліффа вони блакитні. Коли йшла робота над фільмом "Філософський камінь", режисер   запропонував Роулінг такі варіанти: використовувати зелені лінзи або спробувати змінити колір при монтажі. Наскільки важливий колір очей Гаррі?

Роулінг відповіла, що важливо тільки те, щоб очі Гаррі були схожі на очі його мами. Так що, хто б не грав Лілі, має бути схожість з Редкліффом.

Про великого українця - Людину з Місяця

Цього дня у 1846 році народився МИКОЛА МИКЛУХО-МАКЛАЙ (17 липня 1846 - 14 квітня 1888) — мандрівник, поліглот, антрополог, етнограф та географ українського походження (його батько - уродженець Чернігівщини - походив із запорозьких козаків).

У 1870- 1880-х рр. вчений досліджував антропологію та етнографію корінного населення Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії — островів Полінезії, Меланезії і Мікронезії, у тому числі папуасів північно-східного берега острова Нова Гвінея (тепер це Берег Миклухо-Маклая), де він прожив два з половиною роки серед аборигенів. Цікаво, що у Гвінеї є й річка "Гоголь" - дослідник завжди возив з собою повість "Тарас Бульба". За однією з версій, саме родинна історія предків Миколи Миклухо-Маклая, запорозьких козаків, і лягла в основу цього відомого твору М.Гоголя.

Вчений не лише вивчав тубільне населення Нової Гвінеї, а й намагався домогтися його звільнення та створення незалежної держави – Папуаського Союзу. Зокрема безуспішно домагався від царського уряду дозволу організувати на Новій Гвінеї "вільну російську колонію". Зрештою його звернення від імені десятка тисяч людей до британського уряду спричиило відміну Британією колонізації Нової Гвінеї. Через кілька років він повернувся до Європи, читав лекції в Лондоні, Берліні та Парижі.

Двічі (у 1886 та у 1887 рр.) Микола Миклухо-Маклай приїздив до Малина на Житомирщині до маєтку матері, де вивчав побут, звичаї та традиції поліщуків, цікавився древлянами. Мандрував і далі Україною, досліджував фауну Криму та Чорного моря.

М.Миклухо-Маклай - автор близько 160 наукових праць. Щоденник подорожі Миклухо-Маклая «Серед дикунів Нової Гвінеї» був виданий українською мовою у Києві у 1961р.

Його іменем названо Інститут етнографії АН СРСР. Невипадково саме сьогодні відзначають день етнографа. Перший Музей видатного вченого і мандрівника Миколи Миклухо-Маклая з'явився в 2010 році в селі Калитянське Чернігівської області. А другий - "Берег Маклая" - відкрили у 2013 році в с.Кача біля Севастополя, де розмістився Інститут біології Південних морів імені А.О. Ковалевского.

Для поціновувачів  мистецтва і кухні

Чи знаєте ви книги, в яких є цікаві кулінарні рецепти?

Національна бібліотека України для дітей пропонує:

діліться своїми улюбленими рецептами бутербродів,

пам'ятайте про хештеги #бібліотечнеліто  #смакуємоонлайн.

А для натхнення пропонуємо канапкаву інсталяцію картин:

З історії книги. Ч. І . Давні книги.

Відділ рідкісних і цінних видань Херсонської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олеся Гончара підготував відеорозповідь з історії книги.

Книжкова мапа світу

Коли ми згадуємо якусь країну, яка книга одразу спливає в пам'яті?
Навчальна платформа "eTwinning" та "eTwinning Plus" об’єднує 42 країни, 189 292 шкіл та 517 161 вчителів. Грецька вчителька Крістіна Касінті ініціювала проведення опитування.  За його результатами було складено мапу дитячих книжок, популярних серед європейців:

• Австрія – «Історії Франца» Кристини Нестлінґер
• Албанія – «Куфога і Бубі Какуррель» Ґако Бушаки
• Бельгія – «Пригоди Тінтіна» Ерже
• Болгарія – «Ян Бібіян» Еліна Пеліна
• Велика Британія – «Гаррі Поттер і філософський камень» Джоан Роулінг
• Греція – «Хитрун» (Mangas) Пенелопи Дельти
• Данія – «Гидке каченя» Ганса Крістіана Андерсена
• Естонія – «Весна» Оскара Лутса
• Італія – «Пригоди Піноккіо» Карло Коллоді
• Ірландія – «Артеміс Фаул. Парадокс часу» Йона Колфера
• Ісландія – «Тато-професор» Гуннара Хельгасона
• Іспанія – «Платеро і я» Хуана Рамона Хіменеса
• Литва – «Кіка Міка» (Kake Make) Ліни Жутауте
• Нідерланди – «Їп і Яннеке» Анни М. Г. Шмідт
• Німеччина – «Нескінченна історія» Міхаеля Енде
• Норвегія – «Історії місіс Пепперпот» Альфа Пройсена
• Польща – «Академія пана Ляпки» Яна Бжехви
• Португалія – «Фея Оріана» Софії де Мелло Брайнер Андресен
• Румунія – «Дитячі спогади» Йона Крянґе
• Сербія – «Орли літають рано» Бранко Чопича
• Словаччина – «Словацькі казки» Павла Добшинського
• Угорщина – «Тернова фортеця» Іштвана Фекете
• Україна «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка
• Фінляндія – «Мумі-тролі» Туве Янсон
• Франція – «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері
• Хорватія – «Чудесні пригоди підмайстра Хлапича» Івани Брлич-Мажуранич
• Чехія – «Пригоди песика і киці» Йозефа Чапека
• Швейцарія – «Гайді» Йоганни Спирі
• Швеція  «Пеппі Довгапанчоха» Астрід Ліндгрен.