6 листопада 2015 - 160 років Дмитру Івановичу Яворницькому
Леся Степовичка
Монолог Дмитра Івановича Яворницького
«Працюй, працюй, допоки стане сили,
І не зважай, що плещуть вороги».
«Допоки руки служать, краю милий,
Не пожалію серця і снаги!» -
Так я чинив, і розступались води,
і оживали древнощі святі.
І отаман Сірко на бій виходив,
і шаблі блискали на сонці золоті.
Століття – мить, для вічності – дрібниця,
Кістки в землі, а кров влилась – в зорю.
Я не пропав, ваш характерник Яворницький,
іду музеєм, з вами говорю.
Ну як ти тут без мене, Дике поле?
І ви, баби мої, я так вас всіх люблю!
Вам, бачу, стало більше волі й долі,
Чому ж я й досі неспокійно сплю?
Торкнуся кобзи, і струна озветься,
і скрипне віз чумацький в тиші зал.
Працюйте, сестри, не шкодуйте серця!
Ще віз отой не все вам розказав!
Ще пирхне коник – де ти, Калнишевський?
І чайка скрикне – і впаде полуда з віч:
була цариця тут, та друга, а не перша,
а першою була – Козацька Січ!
Співають кобзарі, Дніпро сивий їх слуха,
і диха степ, і Час, що не пощез.
Де мій ціпок? Подайте капелюха!
Ну, я пішов. Побачимося ще.
Немає коментарів :
Дописати коментар