Стрітення (15 лютого)

Зустріч Зими і Весни, Старого і Нового Завітів

Тільки живопис...

Картина Давида Попіашвілі

Розпис Наталії Дворяківської

Тільки поезія...

Михайло Карасьов (1949) 

 Стрітення

Зима з Весною стрілися:
Зима у мокрих валянках,
Та все іще надіється
На прийдешній мороз.
Весна з Зимою стрілися:
Весна - уся в проталинах,
Трава ще не пробилася,
Ще без дощів і гроз.

Зима з Весною стрілися:
І для Зими це стрітення -
Кінець всьому. Одвіяла,
Прощатися пора.
Весна з Зимою стрілися:
І для Весни це стрітення -
Бруньками наливатися
Та силу набирать!

Зима з Весною стрілися,
Кінці й початки сплутали,
Зелена й біла віхоли
Вінцем переплелись.
А ми... ми не зустрінемось.
Я пізно народилася,
Я навіть не довідаюсь,
Яким ти був колись.

Ти все, мабуть, гукав мене
І зник, не догукавшися.
Між наc - безодня вічності,
Безкрайній сніжний лан.
І лиш весняний пролісок -
Яко небесне колесо -
Викочує із безвісти
Чи спогад, чи туман...

Віктор Цимбалюк (1971)

Стрітення (диптих)

(Диптих (грец. Δίπτυχος «складений удвічі») – термін, що найперше вживався греками і римлянами щодо  двох дерев'яних, кістяних або металевих дощечок, з'єднаних одна з одною)
Табличка 1:
…Ці двоє зустрічаються завжди –
Стара карга і зовсім юна панна…
Дві протилежності терезів: «Йди…» й «Зажди…»
Велика пря – анафема й осанна…

…У цьому Стрітенні – ненависть і любов…
Непримиренність. Світ і Всесвіт. Чорне й Біле…
Снігур останній, що на білому, як кров…
Найперша ластівка із синьо-чорним тілом…

…І може бути так, що загримить,
Завиє вовком в хащах Лютий-громник…
Вода затопить всі пороги і хороми,
І баба з дівкою зустрінуться на мить.

…Щоб освятити воду й запалити
Від грому-зимобору квітку-свічку…
І воду ту святу, як кров, пролити,
Щоб із вогню й води створити Світло…

…Ці двоє зустрічаються завжди,
На берегах замерзлого Йордана…
Карга Яга, що знає всі сліди,
І юна Леля, що каргою скоро стане…
Табличка 2:
…Вмирав у храмі старець Симеон,
І Сина Божого уздріти щиро мріяв…
Молилась Анна за затоплений Сіон,
Єрусалимський храм очікував Марію…

…Вона принесла сина в Храм в день сороковий,
І Симеона відпустив Владика з миром…
Тут суть така: Старий Завіт, що зняв окови,
Завіт Новий, який приніс Ісус, як вирок…

«…Спаситель Світу, що прийшов в людському тілі…»
Про це розкаже Анна всім в молитві й пості…
Горять свічки в людських долонях, жовті й білі…
Ікони плачуть і не тліють тлінні кості…

…З тих пір минуло безліч зим і безліч весен…
Багатство – зовні, але в душах – тьма і злидні…
Для того й «Стрітення» - збагнути і пронести:
«Багатство світові завжди давали бідні…»