Як ми пам'ять тренували

Разом з групою продовженого дня (класи "Інтелект") грали в різні ігри на розвиток пам'яті.

А допомагав нам в цьому герой Редьярда Кіплінга - хлопець Кім (з однойменного роману "Кім"). Його вправи, які зробили з нього справжнього шпигуна, допомагали нам і сьогодні.

Запам'ятовували, грали, малювали, вгадували, будували ланцюжки асоціацій...

Якщо ти, друже, хочеш потренувати свою пам'ять, приходь в бібліотеку. А ми поділимося своїми секретиками, як запам'ятовувати великі обсяги інформації.

21 лютого - Міжнародний день рідної мови
Цей день ми відзначили унікальною грою на знання української мови, літератури, історії, культури - грою "Важниця". Хочеш перевірити свої знання? Хочеш розширити горизонти? Любиш вчитися і дізнаватися нове? Тоді тобі до нас! Зіграй у "Важницю" - врятуй Україну!

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці: Де той рік, де той проклятий тиждень і день, Коли ми, українці, забули, що ми українці? І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот, І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється, І що ми на Вкраїні – таки український народ, А не просто населення, як це у звітах дається. І що хміль наш – у пісні, а не у барилах вина. І що щедрість – в серцях, а не лиш у крамничних вітринах. І що є у нас мова, і що українська вона, Без якої наш край – територія, а не Вкраїна. Я до себе кажу і до кожного з вас – Говори! Говоримо усі, хоч ми й добре навчились мовчати! Запитайте у себе: відколи, з якої пори Почали українці себе у собі забувати? Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття, У якому свідомості нашій збагнути незмога, Чим солодший од меду нам видався чад забуття Рідних слів і пісень, і джерел, і стежок від порога. Українці мої! То вкраїнці ми з вами, чи як? Чи в "моголах" і вмерти судила нам доля пихата? Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк, Що розцвів нам у думах смиренністю "меншого брата"? Українці мої! Як гірчать мені власні слова... Знаю добре, що й вам вони теж – не солодкі гостинці. Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива, Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці. Я вже й сам ладен мовить: "Воно тобі треба?.. Стерпи!" Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво: Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи? Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву? То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря, І хіба не зотліє на тлін українство між нами, Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами? Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил. Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина. Тільки хто ж колись небо нахилить до Ваших могил, Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна...

Віктор Баранов

Благослови, мати, весну закликати...

А ми вже чекаємо весну!

Від Стрітення, яке завершує зимовий цикл свят, і до Великодня!

Заняття з народознавства з групою подовженого дня СШ N91.

Хочеш навчитися робити жайворонків, писати писанки, співати веснянки, водити гагілки і ще багато різного цікавого? Тоді приходь до нас в бібліотеку! 

Буде весело!

Благослови, мати,

Весну закликати!

Весну закликати,

Зиму проводжати!

14 лютого - Міжнародний день дарування книг!

Прийдіть в цей день до бібліотеки, подаруйте книжечку -  і отримайте невеликий приємний подарунок! 😊 Також пам'ятайте про своїх друзів і рідних. Розкажіть їм про це свято, подаруйте книги і їм також.

Запрошуємо на БібліоНіч
"Одного разу на Колодія"

Чекаємо тебе, друже, в гості. На нашому святі ти дізнаєшся, як українці проводили тиждень перед Великим постом. Ігри, забави, кулінарний майстер-клас з ліплення вареників чекають на тебе.

Приходь 17 лютого, о 17:00

З собою візьми: вишиванку, змінне взуття, горнятко, миску, ложку, щось смачненьке до чаю, невеличкий подаруночок для "таємного друга".

Бій під Крутами: відомі й невідомі сторінки

Автор: Михайло КОВАЛЬЧУК, кандидат історичних наук (Київ), старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. Грушевського НАНУ

Пропонуємо статтю, яка спростовує багато міфів і вигадок. Історію треба знати правдиву, навіть якщо вона не зовсім красива.
Так, поразка в бою, хоч і з мінімальними втратами серед січовиків і з форою для країни, але з трагічними наслідками для киян. Так, могло бути інакше при іншому командуванні і з іншим розкладом сил. Так, був ще Бахмач. Але головне: це був приклад особистої мужності, особистої відповідальності за долю держави. 

Привіт, друже! Запрошуємо Тебе в Гру!

«Важниця» чекає на Тебе і твою перемогу!

Бери з собою Логіку, Ерудицію, Почуття Гумору, Фактичні Знання (якщо вони присутні 😊) і Друзів! У «Важниці» перемагає не найшвидший, а найрозумніший. Гравці мають правильно виконати якомога більшу кількість завдань, дійшовши до фінішу. У грі неважливо, хто першим прийде до фінішу, головне - набрати найбільшу кількість балів. Переможці не залишаться без подарунків.

Цю гру розробили цікаві люди - експерти ГО Харківщини «ЕкспертиЗА Реформ». «Важниця» - це перша настільна гра, яка весело і азартно вдосконалює рідну українську мову!

Пластуни (українські скаути) чекають Тебе в гості.
Одночасно з нами можуть грати до 20 чоловік.
Гарячий чай і печеньки гарантуємо. :)

Час: 15.00, з 29 січня по 2 лютого 2018 р.

Місце: бібліотека-філія №13 (вул. Данила Галицького, 29)

Всі питання за тел.: +380979932320, +380959045957.

Зіграй у Важницю – врятуй Україну!

Приходь і приводь своїх друзів!

Ласкаво просимо в казку!

Сьогодні читачів нашої бібліотеки зустрічав дерев'яний хлопчик із відомої всім з дитинства казки.
А ми з групою продовженого дня говорили про пригоди друзів з книг Карло Коллоді "Пригоди Піноккіо" та Олексія Толстого "Золотий ключик, або Пригоди Буратіно".
А ще відповідали на питання вікторини, слухали пісні з фільму. І вибирали книжки для читання.

Чекаємо вас наступного тижня на заняття з експериментаріуму!

РS: а років нашому Буратіно - ні багато, ні мало - вісімнадцять!

"Хороша та книга, яку відкриваєш, смакуючи, а закриваєш, збагатившись".
Éймос (Амос) Бро́нсон О́лкотт (29 жовтня 1799, Уолкотт, Коннектикут — 4 березня 1888, Конкорд, Массачусетс) — педагог, філософ, поет, есеїст.

А ти на якій сходинці? ☺

Олександр Ірванець

22 СІЧНЯ 2018
Тут би варто створити оду,
Та я іншу ноту візьму. 
Бо та сама орда зі Сходу, 
Як і сторіччя тому.

То відлиги, то снігопади, 
Як і сторіччя тому.
І страшна недолугість влади,
Як і сторіччя тому.

І держава в нас щойно постала,
Як і сторіччя тому,
Бо багато років проспала,
Вся занурена у пітьму.

І та сама щира й наївна 
Віра — куму, чи ще кому!..
І та мрія про Україну,
Як і сторіччя тому.

Доля мало нас колисала.
Наші обрії вічно в диму. 
Україно, чи ти — така сама,
Як і сторіччя тому?!

Тож врахуй мінливу погоду, 
Як і сторіччя тому,
І шикуй полки до походу,
Як і сторіччя тому.

Повертає історія круто,
Та все більше — зі світла в пітьму. 
І хлоп'ята ідуть під Крути,
Як і сторіччя тому...