6 листопада 2015 - 160 років Дмитру Івановичу Яворницькому

Леся Степовичка

Монолог Дмитра Івановича Яворницького

«Працюй, працюй, допоки стане сили,

 І не зважай, що плещуть вороги».

 «Допоки руки служать, краю милий,

 Не пожалію серця і снаги!» -

 Так я чинив, і розступались води,

 і оживали древнощі святі.

 І отаман Сірко на бій виходив,

 і шаблі блискали на сонці золоті.

 Століття – мить, для вічності – дрібниця,

 Кістки в землі, а кров влилась – в зорю.

 Я не пропав, ваш характерник Яворницький,

 іду музеєм, з вами говорю.

 Ну як ти тут без мене, Дике поле?

 І ви, баби мої, я так вас всіх люблю!

 Вам, бачу, стало більше волі й долі,

 Чому ж я й досі неспокійно сплю?

 Торкнуся кобзи, і струна озветься,

 і скрипне віз чумацький в тиші зал.

 Працюйте, сестри, не шкодуйте серця!

 Ще віз отой не все вам розказав!

 Ще пирхне коник – де ти, Калнишевський?

 І чайка скрикне – і впаде полуда з віч:

 була цариця тут, та друга, а не перша,

 а першою була – Козацька Січ!

 Співають кобзарі, Дніпро сивий їх слуха,

 і диха степ, і Час, що не пощез.

 Де мій ціпок? Подайте капелюха!

 Ну, я пішов. Побачимося ще.