Біжучий рядок

"Всі хороші книги схожі в одному: коли ви дочитаєте до кінця, вам здається, що все це трапилося з вами, і так воно назавжди при вас і залишиться". Е. Хемінгуей

вівторок, 31 березня 2020 р.

Файні товсті дівки, йо!
Чи чув Ти, друже, за конкурс "Напишіть про мене книжку!"?
Цей конкурс оголосило видавництво "Фонтан казок", щоби простимулювати українських письменників створювати повісті про твоїх однолітків, де кожен сучасний читач міг би впізнати себе.
Одна з них - авторства Тетяни Стрижевської "Файні товсті дівки, йо!"

Про що ж вона? Пропонуємо уривок з огляду літературознавця Тетяни Петренко:


"Модні журнали та соціальні мережі натякають, що влітку треба їхати «до найкращого готелю десь на узбережжі – з аквапарком, анімацією та безкінечним безалкогольним мохіто». Але цього літа Зоряні й Мілці випадає відпочинок у селищі Ясіня на Закарпатті, де на дванадцятилітніх київських подруг чекають не дуже гламурні канікули. Щоправда, у дівчат буде вдосталь часу, щоби зламати свої стереотипи про нудність і жахливість сільського відпочинку, поступово забити на модний макіяж, на своє дієтичне харчування і на інтернет (який у горах і без того погано ловить).
_______
На Закарпатті дійсно виявляється не гірше, ніж десь на Гоа, бо для міських дівчат усе там – суцільна екзотика: і кози, і церква, і навіть душ із відра. Це вже не кажучи про закарпатську говірку, яку подруги мало розуміють, і бабцю Катрю, стовідсоткову мольфарку, яка співає до своєї городини такі пісні, що та виростає за ніч, знається на секретних властивостях рослин (недоступних для всіх косметологів світу) і без зусиль робить так, що подруги починають їсти всю бабчину їжу. До того ж вона не розпитує про школу та хлопців (та й взагалі мало що говорить, крім як «файні товсті дівки») і навіть відпускає на сільську дискотеку – ідеальна бабця, яка виграє в обох мам і в Мілчиної міської бабусі з величезним відривом.

Окрім дослідження місцевості й «культурних реалій» селища, Зоряна та Мілка встигають подумати і про своє повсякденне життя: порозмірковувати про ідеальних хлопців (акторів) і про своїх менш ідеальних, але більш доступних однокласників; позгадувати про домальовані роги письменникам у шкільних підручниках і про всі мамські несправедливості. А ще подумати про дружбу, бо стосунки подруг побудована на чітких і не дуже справедливих принципах.Оскільки сільський побут у книзі подається не як традиційний і нормативний, а як екзотичний, дівчата виявляють, що у світі є місця, де не діють правила модних журналів, де знати відмінність між еспадрильями й мокасинами – зайва інформація, і де словосполучення «товсті дівки» – не смертельна образа, а нічогенький комплімент. У такий спосіб Зоряна й Мілка засвоюють, що у світі існують культурні відмінності та що правила й норми не однакові для всіх навіть у межах однієї країни. А також бачать, що сільська місцевість буває значно цікавішою, ніж це могла показати дівчатам шкільна програма: походити в закарпатській сукні до церкви – не менш круто, ніж одягнути сарі й піти в буддистський храм. До того ж в Ясіні є хлопчик Мирко, а отже, шанс на любовні переживання принаймні для однієї з героїнь.
Якими б файними не були героїні цієї повісті, але між ними закралася тінь нерівності. Річ у тім, що Зоряна – типовий екстраверт, а Мілка – інтроверт. А про інтровертів у модних журналах, судячи з усього, не пишуть. Тому дівчина відчуває тільки недоліки цього типу особистості (сподіваємось, вона ще трохи підросте й відкриє для себе книжку Сьюзен Кейн «Сила інтровертів» або щось інше на цю тему). А поки Мілка інтуїтивно вловлює, що бути тихою і сором’язливою у сучасному світі не так престижно, й тихо заздрить розкутості Зоряни, підкоряючись її примхам та майже ніколи ні в чому не заперечуючи подрузі. Усе-таки Мілка не може з’їсти те, що не затвердила Зоряна, і не має права говорити з тим, із ким та не говорить. Але оскільки ми часто спостерігаємо за всіма ситуаціями через призму реакцій і думок саме Мілки, то можемо побачити, що вона не лише більш сором’язлива, а й більш вдумлива та раціональна. Тож місцями дівчинка таки вчиться говорити «ні» своїй подрузі й вчиняти так, як це вважає за краще вона. Зрештою, дружба – це ж не домінування й підкорення..."

Немає коментарів :

Дописати коментар