Мандрувала книжечка по лісі
Мандрувала книжечка по лісі.
Жовте листя падало до ніг.
Вийшла білка, сіла на горісі:
— Заходи до мене! — Дам горіх!
— Дякую! — сказала чемно книжка, —
Певне добрий твій горіх на смак,
Та спішу, аж заболіли ніжки,
До дітей я поспішаю так.
Мандрувала книжечка по полі,
Хом'ячки їй заступили путь:
— Ти куди спішиш? Та лиш поволі!
Пиріжки у нас у ямці ждуть!
![](https://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29vZ2xl/AVvXsEiM5NZCnBBVN0EpePliD7WPL_JOCh34p2EBysMPAETqQFLpU7-rp5LiKHPMGxmrCxV2S0YT0phv7ZTA-Eimou5B6WOdkk2J9_wjnJUBh4_ioky2_XjKpMloRLUjEFEOCskjSp71UPYK2WQk/s320/4.jpg)
— Пиріжки смачні пізніше з'їм!
А тепер спішу, аж гнуться ніжки,
Дітям радість принести усім!
Мандрувала книжка вулицями.
Вулиці зеленим світлом: блим!
— Походи та прогуляйся з нами!
Ти куди спішиш, та ще за чим?
Але книжка поспішала далі,
Де з віконця, з-поза занавіс,
Вже давненько діти виглядали,
Щоб їм книжку хтось нову приніс.
При столі засіли в крузі діти,
Книжечку читали цілий день.
За вікном осінній віяв вітер,
Бився дощ об шибку: брень! — та брень!
Леся Храплива-Щур