Біжучий рядок

"Всі хороші книги схожі в одному: коли ви дочитаєте до кінця, вам здається, що все це трапилося з вами, і так воно назавжди при вас і залишиться". Е. Хемінгуей

вівторок, 19 листопада 2013 р.

Фотоконкурс "Книга моєї родини"

Дорогий друже, з 19.11.2013 по 2.04.2014 візьми участь в новому конкусі.
В Твоїй родині є книжки, старші за Тебе? ПропонуємоТобі сфотографуватись із книгою і розповісти нам про неї щось цікаве: скільки їй років, про що вона і чим вона вам дорога?
Ти можеш прийти із книгою в бібліотеку - і ми Тебе сфотографуємо.
Твою історію побачать на сторінках нашого блогу Твої друзі і всі відвідувачі сторінки.
Чекаємо на Твої дописи.
Свої роботи можна присилати нам на електронну скриньку або приносити в бібліотеку.

Підведення підсумків конкурсу відбудеться 2 квітня - в Тиждень дитячого читання.

А зараз історія від нашого бібліотекаря - Ольги Станіславівни:

" Від моїх батьків в спадщину мені дісталась книжкова шафа, яку, між іншим, вони придбали собі на весілля в 1960 році. І хоча більшість книжок  були зібрані вже мною під час навчання в університеті, кілька примірників залишилось ще від мого батька. Про один із них я і хотіла розповісти. Це "Кобзар" Тараса Шевченко. Скільки пам'ятаю себе, стільки і цю книгу. І не дивно, бо вона старша за мене - 1961 року видання. Як раніше в кожній хаті висіли образа з вишитими рушниками і портрет Шевченка, так для мене було природнім, що в нашому домі є "Кобзар". Для мене це було як повітря. Те, що мало бути завжди і у всіх. І вірилось, що допоки так є, буде і Україна, щоби не справдились такі гіркі слова:



Мож­ли­во, ми уже й не ук­ра­їн­ці,
А так со­бі — якісь без наз­ви лю­ди.
От жив на­род та­кий в 20-м ві­ці,
А в двад­цять пер­шо­му уже не бу­де. /.../

Вже май­же ви­сох­ло ста­ре ко­рін­ня,
В дів­чат не­ма ні ви­ши­ва­нок, ні ко­ра­лів.
Мож­ли­во, ми ос­тан­нє по­ко­лін­ня,
Яке чи­тає «Коб­за­ря»… в ори­гі­на­лі.
/Ольга Макаренко/
Тепер "Кобзар" стоїть на книжковій поличці мого сина..."

Немає коментарів :

Дописати коментар