Сьогодні в Україні та світі відзначають 150 років з дня народження Лесі Українки.

Її шанують і за межами України, про що свідчить вшанування її пам'яті у пам'ятниках і назвах вулиць. Пам’ятники Лесі є в різних країнах - в Грузії (Сурамі, Телаві), Канаді (Вінніпег, Саскатун, Торонто) і в США (Клівленд), а також в багатьох містах по всьому світі.

Перший закордонний пам’ятник Лесі Українці встановлений у 1952 р. в грузинському містечку Сурамі, де вона відійшла у засвіти.

У цьому місті є вулиця імені Лесі Українки, також її іменем названі місцева школа та є присвячений їй музей-бібліотека.

 «Якби я не була українкою, то хотіла б бути грузинкою», – казала Леся Українка, яка захоплювалася мужністю грузинського народу.

Також вона жила в містечку Телаві у 1909—1910 роках і написала там твори "Камінний господар" та "Руфін і Прісцілла".

Останні роки свого життя Леся Українка жила в різних грузинських містах, а її життєвий шлях обірвався у 1913 році в грузинському селищі Сурамі.

Пам'ятник Лесі Українці у столиці канадської провінції Онтаріо місті Торонто – це один з перших канадських пам’ятників українській поетесі. Споруджений він всередині жовтня 1975 року на кошти української діаспори. Знаходиться в одному з живописних районів міста, який є історичним осередком проживання української громади Торонто. 

Пам'ятник Лесі Українці у Торонто, Канада - відкритий 19 жовтня 1975 р. зусиллями української діаспори. Скульптор - Михайло Черешньовський, автор подібного монумента Лесі в Клівленді, США.

Написи англійською та українською: «Хто визволиться сам, той буде вільний, хто визволить кого, в неволю візьме». «Леся Українка. Найвидатніша українська поетеса»

Клівленд, США.

На фото біля пам’ятника у Клівленді – автор обох скульптур, американський скульптор українського походження Михайло Черешньовський.

Союз українок Америки (СУА) у Клівленді -  ця організація, що у вересні 1961 р. опікувалася відкриттям монумента Лесі Українці.

 

Пам'ятник встановлено з нагоди 90-річчя від дня її народження. 

Відкрили його на терені Українського культурного парку Клівленда, який було створено 1940 р. і який є власністю міста.

Урочисте відкриття пам’ятника провадив активний український громадський діяч О. Малицький. Навколо монументу зібралася молодь, згуртована в таких організаціях, як Об’єднання демократичної української молоді (ОДУМ), Спілка української молоді (СУМ), український ПЛАСТ. І поруч, і трохи далі — тисячі громадян різного віку, вихідців з різних частин соборної України. З такої величавої нагоди багато хто прийшов в українських національних строях. Зараз біля пам'ятника проходять числені культурні заходи української спільноти Америки.

В день ювілею Лесі Українки розповімо вам, що поєднує ім'я поетеси з Українським скавтингом - Пластом.

В кожного юнацького куреня (групи дітей 12-18 років) або куреня дорослих пластунів (віком від 18 років) є свій патрон/патронеса - особа з героїчного минулого нашого народу, яка вплинула на хід історії.

"Леся Українка – найбільш улюблена патронеса дівочих куренів у Пласті. Сімнадцять куренів юначок обрали її ім’я для назви своїх самовиховних частин. Загалом за сто років в різних куренях «Українок» вросли тисячі активних пластунок.

В еміграції перший дівочий курінь, який діяв при українській гімназії в Празі, обрав патронесою Лесю Українку (прапор куреня – на фото, зберігається у НІМУ).

Сьогодні в світі діє (або донедавна діяли) шість пластових куренів юначок ім. Лесі Українки. Перші дівочі курені у США і Аргентині, які отримали 2-ге порядкове число, у Нью-Йорку і Буенос-Айресі. В Канаді - 4-й курінь у Торонто. В Австралії пластунки організували одразу два курені: 6-й в Аделаїді і 12-й у Сіднеї. Із відродженням Пласту в Україні ім’я Лесі Ураїнки носить 6-й курінь у Львові.

Окрім цього літературна спадщина Лесі Українки зафіксована в назвах двок куренів волонтерок (старших пластунок) у Пласті – «Ті, що греблі рвуть» (курінь старших пластунок, сторений ще у 1926 році) і «Лісові Мавки».

Племінник Лесі - Юрій Косач - виріс у 1-му курені юнаків у Львові в 1920-х роках. Перші свої твори почав публікувати у пластових виданнях. Якби Леся не померла у 1913 році, упевнений, стала би членом Пласту, як це зробило багато її друзів".

(історик Юрій Юзич)

Курінь "Лісові Мавки" біля пам'ятника Лесі Українки в Торонто, Канада

 ЧИТАЄМО ЛЕСЮ УКРАЇНКУ

Ясь Чиж читає вірш Лесі Українки

 ЧИТАЄМО ЛЕСЮ УКРАЇНКУ

Уля Любченко читає вірш Лесі України

 ЧИТАЄМО ЛЕСЮ УКРАЇНКУ

Устим Любченко читає вірш Лесі Українки

 21 лютого - Міжнародний день рідної мови!

"Я не нарікаю на тем­ряву, а намагаюся запалити свою свічку".

(Іван Малкович)

Свічечка букви "Ї"

(Напучування сільського учителя)

Хай це можливо і не найсуттєвіше

але ти дитино

покликана захищати своїми долоньками

крихітну свічечку букви «ї»

а також

витягнувшись на пальчиках

оберігати місячний серпик

букви «є»

що зрізаний з неба

разом із ниточкою

бо кажуть дитино

що мова наша — солов'їна

гарно кажуть

але затям собі

що колись

можуть настати і такі часи

коли нашої мови

не буде пам'ятати

навіть найменший

соловейко

тому не можна покладатися

тільки на солов'їв

дитино.

14  лютого - Міжнародний день дарування книг.

Він покликаний надихнути людей по всьому світу дарувати книги.

Даруйте книги рідним, даруйте бібліотеці, даруйте друзям і тим, кого ви любите.

А наша бібліотека в цей день теж приймала подарунки.

Дівчинка на ім'я Адель подарувала: 

1. Серію з 5-ти книжок "Крута Адель"

2. Серію "Айседора Мун"

3. Серію "Відважні курчата"

4. Про пригоди котів - помічників маленьких фей

Подарунки наших друзів:

І серія книг "Коти-вояки " - подарунок наших читачів - родини Тимченків.

25 лютого 2021 року 
З нагоди 150-річного ювілею видатної української поетеси Лесі Українки 

Централізована система бібліотек для дітей м. Дніпра

 запрошує взяти участь у поетичному флешмобі

з читання віршів Лесі Українки 

"Дзвінка струна Лесиного слова"

Надсилайте свої роботи 

на e-mail бібліотеки-філії №13:

13bibliotekadp@gmail.com

Чекаємо на ваші відеоролики  

по 25 лютого включно!

4 лютого - 85 років Борису Миколайовичу Мозолевському - видатному українському археологу, досліднику скіфської старовини,

науковцю і поету

Пройди тест на порталі "Дніпро Культура" - тест допоможе пригадати деякі факти біографії «першого археолога серед поетів і першого поета серед археологів» Бориса Миколайовича Мозолевського.

https://www.dnipro.libr.dp.ua/index.php?route=information%2Fproject&prj_id=892&fbclid=IwAR26JsbpdRFpYV0HhseAsE_aYJLlNmpaGFST-BRPWZpFwFdwR6IHiN_JpxQ

"Скіфський степ" (друге видання) - захоплююча і натхненна книга, яка розповідає про скіфський період історії України, про дослідження пам'яток археології тієї доби: курганів Чортомлик, Солоха, Куль-Оба, Товста Могила та ін.

Її автор - Борис Мозолевський  розумів душу степу, бачив його в нерозривному зв'язку давнини й сучасності. Мабуть, саме тому йому долею було призначено подарувати світові пектораль - шедевр скіфського золотарства. Ця знахідка з Товстої Могили змінила наше уявлення про той далекий і маловідомий світ.

Спробувати осягнути його ми можемо не лише через багаті ілюстрації, а й через поетичну добірку - власні вірші Бориса Мозолевського. Видання доповнене статтею "Знак Скіфії ",  в якій є своєрідний підсумок наукових та філософських пошуків ученого.

Коли в його паспорті написали Поддубньій, він виправив написане на Піддубний, закреслив "русский" та власноруч написав "українець". За що був кинутий в комуністичну катівню. Це було до війни.

Пізніше - під час виступів в США - він відмовився від американського громадянства та мільйону доларів, обравши повернення на Батьківщину.

Іван Піддубний був справжнім українцем. Він любив Україну, свою мову, не зрікся своєї віри. Більшовики не змогли його зламати; фашисти не змогли принизити; американці не змогли підкупити.

Власник великих маєтків та величезних статків, він втратив все, обравши любов до Батьківщини.

Коли помер, став забутий тими, хто називав його Героєм.

Коли ви спитаєте, що таке ПАТРІОТИЗМ, згадайте його ім'я:

Іван Максимович Піддубний - (26 вересня (8 жовтня за н.ст.) 1871 — 8 серпня 1949) — український спортсмен-борець, шестиразовий чемпіон світу з боротьби. 

Нащадок козаків, уродженець Полтавщини, непереможний чемпіон та

СПРАВЖНІЙ УКРАЇНЕЦЬ.

Познайомся з його біографією в книзі Богдана Жолдака (з серії "Життя видатних дітей").

2 лютого - 120-та річниця з дня народження українського письменника та перекладача Валер'яна Підмогильного

Народився майбутній класик української літератури в небагатій селянській родині на Катеринославщині - в селі Чаплі.

Під час навчання в Катеринославському реальному училищі Підмогильний видав перші пригодницькі твори під псевдонімом Лорд Лістер.

В 1918 вступив на математичне відділення до Катеринославського університету.

У 1920 році 19-річний Підмогильний видав першу збірку оповідань під назвою "Твори Ч. 1". В будинку "Літературного Придніпров'я" він працював у 1920 році. Отримати вищу освіту письменник не зміг через матеріальну скруту.

Тому 1921 року молодий літератор перебрався до Києва, де обійняв посаду бібліографа в Книжковій палаті. Згодом, тікаючи від Голоду 1921-1923 років, перебрався в селище Ворзель під Києвом. У Ворзелі Підмогильний влаштувався вчителем української мови та політпросвіти в місцеву трудову школу та одружився з акторкою Театру юного глядача Катрею Червінською.

У 1922 році Підмогильний перебрався з дружиною до Києва і з головою занурився в літературне життя України. Вступив спершу до літературного товариства "Аспис" (Асоціація письменників). З групою однодумців досить швидко створив власне письменницьке об'єднання "Ланка", яке ставило собі на меті продовжити класичну українську літературу уже в сучасні художній формі. "Ланка" досить швидко трансформувалась в МАРС (Майстерня революційного слова). Це було товариство літераторів, які відкидали політичне пристосування та наголошували на необхідності домінування художньої форми у творах.

Цей період найпродуктивніший в житті письменника. Вийшли друком його твори "В епідемічному бараці", "Військовий літун", "Третя революція". У 1928 опубліковують magnum opus Підмогильного - роман "Місто". А за два роки - другий роман письменника "Невеличка драма".

У 1932 році Підмогильний перебрався до Харкова, де оселився в відомому письменницькому кооперативі "Слово". В Харкові він сконцентрувався на перекладацькій діяльності. Перекладав французьких філософів-просвітників Дені Дідро та Клода Гельвеція, взяв участь в перекладі 15-томника Оноре де Бальзака, 20-томника Еміля Золя та 24-томника Анатоля Франса.

8 грудня 1934 року Підмогильного заарештували зі звинуваченням в «участі у роботі терористичної організації, що ставила собі за мету організацію терору проти керівників партії». Попри заперечення власної провини у будь-яких звинуваченнях, літератора засудили до "десяти років з конфіскацією усього майна". Військова колегія Верховного суду СРСР засудила його до 10 років ув'язнення в Соловецькому таборі особливого призначення. В таборі письменник продовжив літературну діяльність, зокрема в листах дружини згадується про повість "Історія одного будинку" та роботу над романом про колективізацію "Осінь 1929-го".

Однак у листопаді 1937 року за рішенням "трійки" НКВД Валер'ян Підмогильний, як і ще кілька сотень представників української інтелектуальної еліти, був розстріляний в урочищі Сандармох в Карелії. Йому було 36 років.

(За матеріалами Українського інституту національної пам'яті)

Рекомендуємо відвідати експозицію в музеї "Літературне Придніпров'я", присвячену Валер'яну Підмогильному.