Цей конкурс оголосило видавництво "Фонтан казок", щоби простимулювати українських письменників створювати повісті про твоїх однолітків, де кожен сучасний читач міг би впізнати себе.
Одна з них - авторства Тетяни Стрижевської "Файні товсті дівки, йо!"
Про що ж вона? Пропонуємо уривок з огляду літературознавця Тетяни Петренко:
"Модні журнали та соціальні мережі натякають, що влітку треба їхати «до найкращого готелю десь на узбережжі – з аквапарком, анімацією та безкінечним безалкогольним мохіто». Але цього літа Зоряні й Мілці випадає відпочинок у селищі Ясіня на Закарпатті, де на дванадцятилітніх київських подруг чекають не дуже гламурні канікули. Щоправда, у дівчат буде вдосталь часу, щоби зламати свої стереотипи про нудність і жахливість сільського відпочинку, поступово забити на модний макіяж, на своє дієтичне харчування і на інтернет (який у горах і без того погано ловить).
_______
На Закарпатті дійсно виявляється не гірше, ніж десь на Гоа, бо для міських дівчат усе там – суцільна екзотика: і кози, і церква, і навіть душ із відра. Це вже не кажучи про закарпатську говірку, яку подруги мало розуміють, і бабцю Катрю, стовідсоткову мольфарку, яка співає до своєї городини такі пісні, що та виростає за ніч, знається на секретних властивостях рослин (недоступних для всіх косметологів світу) і без зусиль робить так, що подруги починають їсти всю бабчину їжу. До того ж вона не розпитує про школу та хлопців (та й взагалі мало що говорить, крім як «файні товсті дівки») і навіть відпускає на сільську дискотеку – ідеальна бабця, яка виграє в обох мам і в Мілчиної міської бабусі з величезним відривом.
Окрім дослідження місцевості й «культурних реалій» селища, Зоряна та Мілка встигають подумати і про своє повсякденне життя: порозмірковувати про ідеальних хлопців (акторів) і про своїх менш ідеальних, але більш доступних однокласників; позгадувати про домальовані роги письменникам у шкільних підручниках і про всі мамські несправедливості. А ще подумати про дружбу, бо стосунки подруг побудована на чітких і не дуже справедливих принципах.Оскільки сільський побут у книзі подається не як традиційний і нормативний, а як екзотичний, дівчата виявляють, що у світі є місця, де не діють правила модних журналів, де знати відмінність між еспадрильями й мокасинами – зайва інформація, і де словосполучення «товсті дівки» – не смертельна образа, а нічогенький комплімент. У такий спосіб Зоряна й Мілка засвоюють, що у світі існують культурні відмінності та що правила й норми не однакові для всіх навіть у межах однієї країни. А також бачать, що сільська місцевість буває значно цікавішою, ніж це могла показати дівчатам шкільна програма: походити в закарпатській сукні до церкви – не менш круто, ніж одягнути сарі й піти в буддистський храм. До того ж в Ясіні є хлопчик Мирко, а отже, шанс на любовні переживання принаймні для однієї з героїнь.
Якими б файними не були героїні цієї повісті, але між ними закралася тінь нерівності. Річ у тім, що Зоряна – типовий екстраверт, а Мілка – інтроверт. А про інтровертів у модних журналах, судячи з усього, не пишуть. Тому дівчина відчуває тільки недоліки цього типу особистості (сподіваємось, вона ще трохи підросте й відкриє для себе книжку Сьюзен Кейн «Сила інтровертів» або щось інше на цю тему). А поки Мілка інтуїтивно вловлює, що бути тихою і сором’язливою у сучасному світі не так престижно, й тихо заздрить розкутості Зоряни, підкоряючись її примхам та майже ніколи ні в чому не заперечуючи подрузі. Усе-таки Мілка не може з’їсти те, що не затвердила Зоряна, і не має права говорити з тим, із ким та не говорить. Але оскільки ми часто спостерігаємо за всіма ситуаціями через призму реакцій і думок саме Мілки, то можемо побачити, що вона не лише більш сором’язлива, а й більш вдумлива та раціональна. Тож місцями дівчинка таки вчиться говорити «ні» своїй подрузі й вчиняти так, як це вважає за краще вона. Зрештою, дружба – це ж не домінування й підкорення..."
Немає коментарів:
Дописати коментар