Тут би варто створити оду,
Та я іншу ноту візьму.
Бо та сама орда зі Сходу,
Як і сторіччя тому.
То відлиги, то снігопади,
Як і сторіччя тому.
І страшна недолугість влади,
Як і сторіччя тому.
І держава в нас щойно постала,
Як і сторіччя тому,
Бо багато років проспала,
Вся занурена у пітьму.
І та сама щира й наївна
Віра — куму, чи ще кому!..
І та мрія про Україну,
Як і сторіччя тому.
Доля мало нас колисала.
Наші обрії вічно в диму.
Україно, чи ти — така сама,
Як і сторіччя тому?!
Тож врахуй мінливу погоду,
Як і сторіччя тому,
І шикуй полки до походу,
Як і сторіччя тому.
Повертає історія круто,
Та все більше — зі світла в пітьму.
І хлоп'ята ідуть під Крути,
Як і сторіччя тому...
Немає коментарів:
Дописати коментар