З днем народження, рідне місто!

Де світанки в півнеба палали,
Де краса споконвіку була,
Де своєї мети досягала,
Скіфом пущена влучно стріла.

Де присипані кручі віками,
Де співає завжди соловей,
Де чесав степ бувало  шматтями,
Гребнем вітряним гриви коней.

Де Кодаки злетіли на кручі,
Де Лоц-Кам’янка плеще веслом.
З часом рід тут з’явився могутній
І пишався своїм ремеслом.

Де човни не пускали пороги,
Ненаситець ревів, наче звір,
Лоцмани прокладали дороги
Тим, хто в Київ чи в море хотів.

Де своїм поцілунком Самара
До Дніпра притулилась щоки,
Місто виросло майже під хмари,
Здивувалися б всмерть чумаки.

Буцім лайнер пливе на просторі
Або в небо злітаючий птах.
Дзвоном кличуть до себе собори,
Сяє золото знов на хрестах.

Де б не був, а думками з тобою.
Спалах в небі – мартенів вогні.
Не стоїть, а пливе над рікою
Свята Мекка назавжди мені.
(Анатолій Іванов)