усе розставить, не одурить,
усім своє дасть, всіх розсудить!.."
Уперше «Кобзар» було видано 1840 у Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки. У збірку ввійшло вісім творів: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами», що була написана спеціально для цього збірника і є своєрідним епіграфом не тільки до цього видання, але і до усієї творчості Тараса Шевченка.
Після видання цієї збірки й самого Тараса Шевченка почали називати кобзарем. Навіть сам він після своїх деяких повістей починав підписуватись «Кобзар Дармограй».
"Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій – не своїй землі.
І не пом`яне батько з сином,
Не скаже синові: «Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись».
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені".
(1847, С.-Петербург)
"Тому й писав, горів, хотів
Залишити сліди із слів,
Усе віддав, всі свої сили,
Щоб батько научав би сина,
Щоб той в тяжку-страшну годину,
Молитву-клятву без зупину
На вірність неньці промовляв,
Щоб воріг чув і відступав
«Той, хто хоч капельку себе,
До мої смерті прикладе,
Той буде у вогні горіть,
І це не дасть спокійно жить
Усім поганцям з його племя,
Бо наша правда – так як время,
Усе розставить, не одурить,
Усім своє дасть, всіх розсудить!"
(Гурт "Браття" 2014, Київ)
Немає коментарів:
Дописати коментар