Дон Кіхоти сьогодення

Чому дивак з мискою на голові, який боровся з вітряками, став уособленням лицарства та благородства? І так сталося, що попри всі свої - з точки зору здорового глузду -  ненормальності і недоладності він заслужив на пам'ять людства крізь чотири століття (!) та пам'ятник в самому центрі об'єднанної Європи -  в Брюсселі.
Скільки треба мати мужності, щоби бути інакшим, якщо "в моді" інші цінності, якщо ти зі своїми поняттями про честь і гідність ризикуєш виглядати білою вороною? Чи достатньо в тебе цієї стійкості, щоби не зважати на осуд сторонніх? Не зламатись? Як не зламався свого часу Василь Стус.
А чи достатньо в тобі сердечності, щоби не засуджувати тих, які живуть за своїми високими моральними законами? Навіть, якщо ти їх не поділяєш або не розумієш.
Чи маєш ти серце, щоби помагати іншим?  Що можеш зробити саме ти?
"...Все так же бодр и так же полон сил! 
Быть может, только имя он сменил. 
А может, выбрал тысячу имен 
И навсегда с людьми остался он. 
Послушайте!
А может быть, сейчас
Стал Дон Кихотом кто-нибудь из нас
И, как всегда, готовится на бой?
А может, Дон Кихот и был тобой?.."
(М.А. Смирнова "Стихи о Дон Кихоте" 1971)
Чомусь - з роками - відходять на другий план дивацтва і фарс, вивітрюються як щось несуттєве, наносне, а залишається тепло до дивака, який лишив по собі таку благородну пам'ять. І коли так називають когось, нотка поваги присутня в цьому імені  - Дон Кіхот.

І як називаються люди, які віддають свій час, свої зусилля і кошти нужденним? Чому, почувши вираз "Дон Кіхоти сьогодення", ми одразу подумали о волонтерах? 
Що рухає цими людьми? Любов? Милосердя? Бажання помогти? Небайдужість? Благородство?

Про це говорили сьогодні хлопці і дівчата 8 класу СШ №91 з волонтером організації "Героям слава!" пані Іриною. А що розмова вийшла цікавою і неоднозначною, дякуємо пані Ірині і всім, хто виказав свою думку.