Сторінки

субота, 24 жовтня 2015 р.

Найчарівніша пора року - золотий падолист! Гайда з нами: шарудіти опалим листям і читати вірші про осінь!
ЛІСОВА КОЛИСКА
Стежка, озеро, стіжок –
Все у падолисті,
І в гніздечку для пташок
Задрімав сухий листок,
Наче у колисці.
В. Скомаровський
ШЕПІТ, ШЕЛЕСТ, ШЕРЕХ ЛИСТЯ
Шепіт, шелест, шерех листя...
Ходить осінь золотиста,
Жовтокоса, багряниста,
З тихим шумом падолисту.
Шелест, шурхіт по діброві...
Стиха осінь колискові
Шепче нам про неба просинь.
Шепче осінь. Шепче осінь...
Т. Корольова
ОСІНЬ
… Осінь на узліссі
Фарби розбавляла,
Пензликом легенько
Листя фарбувала.
Вже руда ліщина,
Пожовтіли клени.
В пурпурі осіннім
Тільки дуб зелений.
Утішає ясен:
- Не сумуй за літом!
Геть усі діброви
В золото одіто.
П. Осадчук

Ласкаво просимо в казку - разом із дивовижними віршами Ліни Костенко...
СЮ НІЧ ЗОРІ ЧОМУСЬ КОЛЮЧІ 
Сю ніч зорі чомусь колючі, 
як налякані їжачки. 
Сю ніч сойка кричала з кручі, 
сю ніч ворон сказав: «Апчхи!» 
Сю ніч квітка питала квітку: 
— Що ж це робиться, поясни? 
Тільки вчора було ще влітку, 
а сьогодні вже восени! 
Ліна Костенко
***
Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Дубовий Нестор дивиться крізь пальці
на білі вальси радісних беріз.
І сонний гриб в смарагдовій куфайці
дощу напився і за день підріс.
Багряне сонце сутінню лісною
у просвіт хмар показує кіно,
і десь на пні під сивою сосною
ведмеді забивають доміно.
Малі озерця блискають незлісно,
колише хмара втомлені громи.
Поїдемо поговорити із лісом,
а вже тоді я можу і з людьми.
Ліна Костенко

Немає коментарів:

Дописати коментар