З цим милим і добрим героєм написана ціла невеличка серія книг-картинок:
- 2003 р. — «Баранчик Рассел»;
- 2006 р. — «Рассел і скарби жаб'ячого болота»;
- 2007 р. — «Баранчик Рассел і загублений скарб»
- і «Баранчик Рассел і Різдвяне Диво».
"Солодкі читання". Новий сезон.
В суботу, 7 жовтня, відкрили новий сезон в клубі "Солодких читань". Розпочався він серією книжок автора і художника Валько (в українському перекладі).
Валько - псевдонім німецького автора і художника книг для дітей. Справжнє його ім'я - Вальтер Кесслер.
Він малював для студії "Уолт Дісней" і студії Стівена Спілберга. Був художником-постановником численної кіно- і телепродукції.
Тепер працює як автор і ілюстратор дитячих книг.
На наших учасників чекають цікаві книги, які ми читаємо вголос. Кожен бажаючий може почитати для своїх друзів або послухати, як читає ведучий.
Читає Іван
Пригоди Бузинового Ведмедя і його друга Лицаря Зайця
Чаювання зі смаколиками - обов'язкова складова наших зустрічей, яка створює настрій і душевну атмосферу.
Чай в кольорових горнятках по особливому смачний.
Різноманітні майстерки до теми книги.
Яскраві матеріали + фантазія = маленькі шедеври
Такі кольорові маракаси вийшли у нас сьогодні
Приходьте!
З нами цікаво!
_____________________________________________________
"Солодкі читання" запрошують...
Скільки ти, друже, знаєш історій про наймудрішого птаха, про сову? Наші читачі за 30 хвилин знайшли цілу купу книжок із загадками, віршиками, оповіданнями, казками, енциклопедичною та довідковою інформацією про сов.Читали, ділилися книжками, розповідали, відгадували загадки, розглялали малюнки. А потім робили осінніх сов з останнього листячка, що поскидали дерева. В нашому випадку - це берези, тополі, горобина і грушки.
Совині окуляри
Захотілося читати
Сові,
Та згубились окуляри
У траві.
А без них не побачить
Сова
Надруковані у книжці
Слова.
Гей, мурахи, серед листя
І трави
Віднайдіте окуляри
Для сови.
А за це вам буде краща
З нагород —
Довга казочка із низкою
Пригод.
Вадим Крищенко
Колекція книг про сов
За роботою
Мудрий птах
____________________________________________________
____________________________
Як ми день народження святкували
А знаєте, який смисл відкрився нам сьогодні після прочитання глави про день народження? Ну, те що Іа-Іа сам собі придумав причину для смутку, само собою ясно, міг би запросити друзів в гості і святкувати, а не сумувати на самоті. Є інший смисл, який нам відкрився після Гри "Подарунки".
Правила прості: всі сідають за стіл і кладуть перед собою подарунок, з яким прийшли. Ставимо таймер на 10 хвилин. По черзі кидаємо кубик. Якщо випадають парні числа (2-4-6), всі передають подарунок сусіду праворуч. Якщо випадають непарні (1-5), передають сусіду ліворуч. На число 3 той, хто кидав кубик, може обмінятись подарунком з ким захоче. По сигналу будильника гра зупиняється. В кого на той момент який подарунок є на руках, той йому і залишається.
А тепер - про Смисл: виявляється, не кожен вміє радіти отриманому подарунку. "А я хотів той, що в Ані", "А мені цей не подобається, мій був кращий"... А от Іа-Іа вмів радіти навіть Тріснувшій Кульці і Порожньому Горщику! І не менш щасливими були Вінні та Пацик, які віддали найцінніше, що в них було, і подарували другові Радість!
Вітаємо і вас з днем народження Іа-Іа і будьте щасливі!
PS: і ми теж з подарунком
_____________________________________________________
"У мене часто запитують — звідки взявся Суперагент 000 Гриць Мамай? І я розповідаю, що в дитинстві страшенно любила пригодницькі книжки. Кінофільми мені теж подобалися, але в них все вже було готове, а книжкових героїв я могла уявляти по-своєму. І, звичайно, переживати усі ті шалені пригоди й фантастичні мандрівки так, ніби все це було зі мною. Згодом історії почали складатися у мене в голові самі собою. Ось, наприклад, ідеш вулицею, а назустріч тобі якась огрядна тітонька, чи дідусь у смішних окулярах, чи білий бультерєр з рожевим писком. І раптом в уяві виникає картинка, і ти вже точно знаєш, що трапиться з твоїми героями. У дитинстві та юності я захоплювалася східними двобоями, бо вірила, що часом за добро треба битися. А коли зрозуміла, що сама з усім не впораюся, то вирішила, що створю непереможного супергероя, який вже точно здолає всіх ворогів і відстоїть добро в цілому світі. А щоб Суперагент 000 не був схожий на пам’ятник, я трошки з нього посміялася. Бо вважаю, що людина, котра надто серйозно ставиться до себе і не вміє подивитися на світ з усмішкою, стає нудною і лютою. А ще мені дуже хотілося, щоб усім, хто читатиме «Суперагента 000», було весело!"
Леся Воронина
Як ми на суперагентів тренувались
З книгою Лесі Ворониної "Суперагент 000. Таємниця золотого кенгуру".
Перше, що має вміти суперагент, це розшифровувати загадкові послання; друге - володіти навичками таємничого письма.
Для всіх бажаючих Чарівне Дерево Завдань ще протягом тижня буде зберігати свої свої завдання в нашому читальному залі. Приходьте на тренування.
За роботою
Проявляємо малюнок
Таємні письмена
______________________________
НЕдитячі історії дорослого казкаря,
або "Солодкі читання" з Андерсеном
або "Солодкі читання" з Андерсеном
Читали улюблену історію О.С. "Циганська голка", яку вона колись грала в моноспектаклі на мистецькому фестивалі. Непросту і неоднозначну історію про пихату особу, для якої весь світ крутився навколо неї (що зовсім не позитивно). І водночас особу, яка вміла знаходити цікаве навіть в стічній канаві, куди закинула її доля (що, погодьтесь, не кожному дано).
Вікториною перевірили знання казок Андерсена: нагадались, хто такий Олє-Лукоє, що вміє казати чарівний горщик, як перевірити принцесу на правдивість, в кого був закоханий стійкий олов'яний солдатик, чому Кай став недобрим і хто помагав Герді його рятувати...
А що на солодке були сушки і червоний чай, то навіть вони пішли на створення колажів - "казки з нічого".
На мистецькому фестивалі "Дитячі Мрії"
___________________________
Музика вітру і дощу
Сьогодні на "Солодких читаннях" відбулись дві зустрічі із книгами: читали німецького автора-художника Валько "Зниклий капелюх" (з молодшою групою) та книгу Владислава Крапивіна "Повернення кліпера "Кречет" (зі старшими).
Читали історії, де багато вітру, простору. А потім на майстерці зробили музичний інструмент, який може звучати як пориви вітру чи краплі дощу.
Кожен інструмент вийшов зі своїм оригінальним звучанням. Додайте тільки трохи фантазії, натхнення і таланту.
І ласкаво запрошуємо на концерт!
Сьогодні на "Солодких читаннях" відбулись дві зустрічі із книгами: читали німецького автора-художника Валько "Зниклий капелюх" (з молодшою групою) та книгу Владислава Крапивіна "Повернення кліпера "Кречет" (зі старшими).
Читали історії, де багато вітру, простору. А потім на майстерці зробили музичний інструмент, який може звучати як пориви вітру чи краплі дощу.
Кожен інструмент вийшов зі своїм оригінальним звучанням. Додайте тільки трохи фантазії, натхнення і таланту.
І ласкаво запрошуємо на концерт!
Це НЕ хлопавка і НЕ цукерка! А музичний інструмент!
_____________________________________________________
Смачного читання
Нескладні правила нашої "БК" допоможуть Тобі тримати порядок в Кав'ярні, щоби завжди всім було зручно і приємно.
Першими відвідувачами "БібліоКав'ярні" були учасники "Солодких читань" та маленькі пластуни-новаки і новачки.
Ми слухали чудову історію "Скарб на Бузиновому острові" німецького автора-художника Валько та майстрували веселих рибок з сюрпризом.
______________
"Солодкі читання" на замовлення
Слухали про пригоди в підземному світі знаменитої Аліси Селезньової та її вірного друга Пашки Гераскина.
Відшукали в книгах та Інтернеті справжнє ім'я Кіра Буличова - Ігор Всеволодович Можейко.
Дізнались, що про Алісу написано багато історій, починаючи від «Дівчинки, з якою нічого не трапиться» (написаної в 1965) і до"Аліси та Алісії" (2003).
А ще майстрували, бавились в ігри і пили чай з бубликами.
Чекаємо Тебе у нас в "БібліоКав'ярні!"
___________________________________________
Новий рік в Книжковому Лісі
Ялинка приємних спогадів і заповітних бажань
28 грудня 2014 року в Книжковому Лісі виросло нове дерево - це Ялинка приємних спогадів і заповітних бажань. При кінці року соціальні мережі роблять вибірку "важливих подій", нам же довелось це робити самостійно: згадувати, що саме нас найбільше вразило за цей рік, що б ми хотіли побажати року прийдешньому.
Згадуємо і мріємо
Із "Вибраного": "В цьому році у мене з'явились нові друзі", "Влітку я побував на трьох таборах", "Я попала в Країну фей", "Я поступив в Пласт", "Я отримала з англійської мови 12", "Хочу закохатись в гарного хлопця", "Хочу потрапити в казку", "Хочу зустрітись з подругою, яка далеко живе" ...і кожне друге бажання - "Хочу, щоби скоріше настав мир".
Гуртквці з "Чарівної майстерні" намайстрували солодких символів прийдешнього року, яких потім із чаєм та апетитом з'їли.
Завідуюча Олександра Анатоліївна - добра фея цього дня - бавила і розважала, дарувала подарунки, нагороджувала переможців.
А після перегляду майстер-класу із вирізання сніжинок від Юрка Журавля в нашому Лісі з'явились перші конкурсні сніжинки.
Завідуюча Олександра Анатоліївна - добра фея цього дня - бавила і розважала, дарувала подарунки, нагороджувала переможців.
А після перегляду майстер-класу із вирізання сніжинок від Юрка Журавля в нашому Лісі з'явились перші конкурсні сніжинки.
__________________________________________________________
"Солодкі читання" з казковою повістю
Вікторії Ярош "Королівство в небезпеці"
Як добре, коли за вікном зима, а у нас тепло і можна знайти собі затишне місце, щоби в гарній компанії почитати неймовірну історію про пригоди в Кульбабковому королівстві. А потім можна пограти в ігри і попити гарячий чай з солодощами.Вікторії Ярош "Королівство в небезпеці"
Найвеселіша серія "Для тих, хто не любить читати"
від видавництва "Зелений Пес"
Ви любите самі вигадувати історії? А щоби було цікавіше, нехай всі слова будуть починатись на одну букву. От що вийшло в Орини Чернікової: "Прекрасні пані та панове, прошу послухати! Панночкам прийдеться почекати поважного пінгвіна Патріка. Патрік прийде на побачення пізніше. Просто Патрік прибуває прямо з Півдня".
___________________________________________________
"Солодкі читання" з книгою норвезької письменниці Сінкен Гопп "Диво-крейда"
Зустріч з ще одним дитячим письменником-лауреатом Андерсеновської премiї
А ще в книзі є багато веселих пісеньок і несподіваних віршиків, які цікаво читати гуртом і вгадувати рими.
Смачного вам читання!
Чарівне місто Ані Міщук
А ви мріяли поговорити з Львом Толстим? Мрія Орини Чернікової.
_______________________________________
"Солодкі читання" для господарів котів
по книзі Вітаутаса Ландсбергіса "Мишка Зіта"
Пили спеціальний котяче-мишачий чай з молоком, грали в рухливу забавку "Мишка-мишка, пусти мене в нірку" і майстрували коробочку для подарунків у вигляді мишки.
________________________________________
Перша субота жовтня, яку чекали з нетерпінням!
Сьогодні в клубі "Солодких читань" нас зібрала книга німецької письменниці Гудрун Мебс "Я-бо знаю, де висить ключ".
Гудрун Мебс - наше маленьке відкриття. Німецька дитяча письменниця, неймовірно добра людина. І книги її такі ж добрі і світлі.
"Я-бо знаю..." - історія про хлопця, який вирішив стати самостійним і залишитись сам один дома. Що з того вийшло, які проблеми проявились в повсякденних речах, яких ми не помічаємо, коли поруч є матуся, якими зусиллями довести до кінця задумане, що таке справжній друг - дізнавались ми сьогодні.
А ще побавились в ігри. Ви колись пробували зробити один малюнок на двох, якщо в твого друга зав'язані очі, а тобі не можна говорити? І вам без слів треба порозумітись. І мусиш допомагати другові, самому не впоратися.
Або пробували ви зробити спільний малюнок, коли зв'язані руки? Не так воно просто знаходити спільну мову...
На майстерці ми виготовяли відбитки власних ручок, які вміють робити багато корисної роботи по дому: прибирати свої речі, стелити ліжко, наводити порядки в шафах, прати і навіть прасувати, допомагають готувати і мити підлоги.
Настя Безгодова
Настя
Майстерка з гіпсу "Долонька"
Гарячий чай, смачні цукерки і веселе спілкування - традиційна атмосфера "Солодких читань". На питання вікторини чекайте протягом тижня. І читайте нову книгу із задоволенням!
__________________________________
Солодкі читання
Запрошуємо наших читачів в суботній клуб "Солодкі читання". Два рази на місяць (в першу і третю суботу) чекаємо вас в нашій бібліотеці на цікаві заняття. Читаємо і інсценізуємо улюблені книжки і літературні новинки, граємо в ігри і п'ємо запашний чай зі смаколиками. Майструємо і відповідаємо на питання вікторини.
Сьогодні були казкові повісті, які приїхали з книжкового форуму у Львові:
"Неля, яка ходить по стелі" і "Неля сходить зі стелі" Євгенії Кононенко
(видання "Грані-Т")
А з такими смішними закладками і читати веселіше.:)
__________________________________________
Коли читаю, можу бути і принцесою, і крокодилом.
А у житті не можу".
Ще раз про "Солодкі читання" і читання уголос
Колегам-бібліотекарям, батькам і всім небайдужим
Чому ми це робимо? На це питання дуже добра відповідь знайшлася в статті російської письменниці та педагога, авторки книги «Коли відпочивають янголи» - Марини Аромштам «Читаймо дітям уголос!»
…Перш за все потрібно відповісти на питання: навіщо нам, аби ВОНИ читали?
Навіщо ми вчимо дітей читати
Залежно від віку дітей відповіді на це питання різнитимуться.
Малеча не читає сама, їй читають. І це — одна з базових умов розвитку: читання формує дитяче мовлення. А мовлення — то основа мислення.
Зокрема і логічного мислення. Будь-який педагог з першого погляду відрізнить дитину, якій читають, від дитині, якій не читають, — за тим, як вона вміє зосереджуватися, тримати увагу, слухати і чути, розуміти. Коли дитина слухає книгу, вона чує писемну мову, посутньо відмінну від усної. Писемна мова має складнішу будову, бо не пов’язана з певною ситуацією спілкування, тобто не доповнена візуальним сприйняттям мовця, його мімікою, жестами. Писемна мова оперує значно багатшим словником, аніж повсякденне мовлення, складнішими граматичними конструкціями. А граматика (способи, у які ми будуємо висловлювання, пов’язуємо слова, тобто формальні структури мови) відбиває способи мислення людини.
Досить просто пояснити, навіщо вчити та заохочувати читати дитину у молодшій школі. Читання було і є базовою навичкою навчання, це, найперше, — інструмент добування інформації.
Здавалося б, чи варто щось додавати? Тренуй техніку дитини — отримаєш, що хотів.
Тільки ось читає наш чотирикласник зі швидкістю 150 слів на хвилину, і ніби не має проблем із розумінням навчальних текстів, а художні книги не читав і не читає. І нас це чогось дуже засмучує, попри добру техніку читання. Чому?
Колись я обговорювала цю проблему з моїми третьокласниками. (Я чимало з ними обговорювала.) Я спитала, навіщо, на їхню думку, людині потрібно читати?
Ми досить швидко дійшли висновку, що формула «Читати, щоби багато знати» (справедлива у давні часи, коли теперішні вчителі читали з ліхтариками під ковдрою) — застаріла. Сьогодні можна отримувати необхідну інформацію з інших джерел, приміром, з науково-популярних фільмів. «Аби ставати розумнішим» — більш поважна причина. Ми вирішили, що читати складніше, ніж дивитися, отже читання більше спонукає напружитися, тренує увагу, сприйняття. Бо ж, коли читаємо, ми і «розшифровуємо» знаки, і одночасно мусимо уявляти собі образи та поняття, що стоять за словами та висловами.
Одначе тоді можна було б обмежитися енциклопедями і науковими працями, навіщо читати художні книги? Якщо лише для розваги — це видається дивним. Навіщо розважатися у такий складний спосіб, коли можна подивитися кіно?
Пригадую, як ретельно вони міркували, мої третьокласники. І хтось сказав: коли читаю, завжди уявляю себе кимось із героїв. Коли читаю, можу бути і принцесою, і крокодилом. А у житті не можу.
Я вигукнула: ось воно! Саме так вважали великі вчені. Славетний психолог Лев Виготський, який жив у минулому столітті, написав, що мистецтво дає людині змогу переживати різні життя у своїй уяві і дає досвід, який вона ніколи не отримала б у реальності. Завдяки книгам ми справді можемо стати і принцесою, і крокодилом. І зрештою розуміємо, яким складним є світ і якою складною є людина.
Ось заради цього — заради усвідомлення людської складності — ми й маємо читати книги. Що більше людей це розуміють, то менше жахіть стається довкола нас.
Що дає дитині читання вголос
Я хочу сказати, що не бачу інших серйозних причин боротися за те, щоби діти читали. Проте ця видається мені доволі вагомою.
Це, втім, не значить, що слідом за відповіддю на питання «навіщо читати книги?» сама собою прийде і відповідь на питання «як заохотити читати?».
Найгірше, гадаю, що універсальної відповіді не існує. Не існує єдиного і правильного методу, який допоміг би виховати дитину-читача. Ним дитина (так само, як і дорослий) стає внаслідок багатьох різноманітних внутрішніх причин і зовнішніх обставин.
Зате напевне відомо, що можна зробити, щоби книга ввійшла до життя дитини.
Треба читати дитині вголос.
Це аж ніяк не є славетним відкриттям. Ми всі це робили і робимо. Втім, користь читання вголос потрібно було обґрунтувати раціонально. І зробили це «кляті» американці у 80-х роках минулого століття. Вони раніше за нас пережили появу відеомагнітофонів «у кожній родині» і власних телевізорів у дітей та зафіксували зниження інтересу до читання. Це відбулося ще до появи персональних комп’ютерів. Але їхні тривоги були засновані не на суб’єктивних спостереженнях, які фіксували зникнення ліхтариків у дитячих спальнях, а на масштабних дослідженнях. У 80-ті у США щороку стартували 1200 дослідницьких проектів, темою яких було дитяче читання.
1983 року американці створили Комісію з читання, яка протягом двох років вивчала результати досліджень і до 1985 року підготувала велику доповідь із назвою «Стати нацією читачів» («Becoming a Nation of Readers»).
Ця доповідь містила надважливу тезу: «Єдиною найважливішою запорукою читацьких успіхів є читання дітям уголос». Слідом за доповіддю відбулися експерименти. Наприклад, в одній зі шкіл Бостона запрошений ентузіаст почав щоп’ятниці приходити до шостого класу і читати дітям уголос.
За рік навчальні показники цього класу суттєво покращилися, а за два злетіли вгору. Ще за рік учні класу мали найвищі показники з читання у місті, і до школи вишикувалася довга черга з охочих вчитися там.
У штаті Конектикут запросили на роботу шість позаштатних учителів-читців, які тричі на тиждень протягом 20 хвилин читали учням четвертих-шостих класів у різних за рівнем школах. Завдяки цьому в учнів з’явилася потреба читати самостійно. (Дещо схоже описав у своїй книзі «Як роман» французький педагог і письменник Даніель Пеннак.)
Влада книги і читання вголос як місія
Звичайно, читання дітям уголос не може бути панацеєю від усіх халеп. Утім це те, що ми здужаємо робити. І щодо дітей будь-якого віку справедливим є те, що кажуть про читання малечі: навіть якщо дитина не візьметься згодом читати сама, те, що їй прочитали, ввійде у її культурний багаж.
Авжеж починати читати вголос з підліткового віку трохи запізно (хоч і не марно, про що свідчить досвід Пеннака та Стівена Люенберґа з бостонської школи). Правильніше починати читати вголос, коли дитина ще геть маленька. І починати, усвідомлюючи, що це найважливіший спосіб спілкування з дитиною.
Ситуація читання об’єднує трьох — автора книги, дитину і батька чи мати (дорослого).
Дитина ще не вміє читати самотужки. Дорослий, який володіє цим умінням, виконує роль медіума, посередника між книгою і дитиною, заступаючи невидимого співрозмовника (автора). У цю мить маму чи тата можна порівняти з Мойсеєм, що зійшов з гори Синай із Книгою, осяяною вищим світлом. Тут наша культурна роль безумовна, наш вплив видимий.
Узяти бодай звичну нам форму книги. Це геніальний винахід людства, подібний до колеса. Книга у формі кодексу — чотирикутних пергаментних сторінок, складених між дерев’яними дощечками, — з’явилася у ІІ столітті до нашої ери і поступово витіснила глиняні таблички та сувої. Відтоді змінювався матеріал для виготовлення сторінок, способи прикрашати книги, винайшли книгодрукування, — та форма книги лишилася незмінною.
Книга-кодекс має здатність структурувати спілкування у просторі та часі. Вона, приміром, диктує вам, з якого боку посадити дитину. Ви посадите її праворуч — так, аби було зручно стежити за гортанням сторінок і малюнками. (Якщо читаєте кільком дітям, то праворуч, імовірно, посадите того, хто потребує найкомфортніших умов і тілесного контакту з вами — певно, молодшу.)
Розгортаючи книгу, ви приблизно знаєте, скільки часу витратите на читання: розділу, частини, невеликої казки чи віршика.
Ви неодмінно отримаєте якісне і змістовне спілкування. Не кажучи вже про те, що у момент читання ви разом із дитиною опиняєтеся у просторі спільних переживань.
Коли ви читаєте, ваш голос є більшим, аніж просто голос. Як уже йшлося, ви дозволяєте авторові говорити вашим голосом. Але, крім цього, ви ще і «розвертаєте» авторський голос убік дитини.Завдяки вам автор звертається не до збірного образу «вдячного наступника», не до читачів «узагалі», а до певної, вашої дитини.
Інакше кажучи, завдяки батьківському голосу, який озвучує авторське мовлення, виникає ситуація особистого звертання автора до дитини.
А особисте звертання — найважливіший фактор розвитку.
Психологи спростерегли цікаву річ: у ранніх групах, які відвідують діти, молодші, ніж три роки, не можна сказати: «Діти! Підійдіть до мене!» Діти не відреагують. Треба неодмінно кожного погукати на ім’я: «Івасю, підійди до мене! Марічко, ходи сюди!»
Звичайно, старша дитина залюбки слухатиме дитячі радіо-передачі й аудіокниги. Проте слухати технічно відтворене мовлення можливо та доцільно, коли мовлення вже «розроблене». І воно, зрозуміло, не замінить живе, особисто звернене читання.
Особисте звертання під час передавання інформації зберігає значимість протягом усього життя людини.
Саме тому, приміром, індивідуальні заняття з педагогом з будь-якого предмету (особливо — мови) ефективніші за групові.
Отже і читання дітям уголос у будь-якому віці виявляється дієвим механізмом розвитку.
Отже, ЧИТАЙТЕ ДІТЯМ УГОЛОС.
Це не значить, що читання вголос — проста справа. Особливо у ситуації спілкування з підлітками (тут теж можна пригадати Мойсея).
Але, як на мене, спершу варто зжитися з ідеєю.
Немає коментарів:
Дописати коментар